Земля блакитна ніби апельсин

Документальний фільм про сім’ю з Донбасу, яка живе на території, де вже шостий рік тривають воєнні дії. 36-річна Ганна сама виховує чотирьох дітей. Недалеко від їх домівки постійно лунають постріли, а війна здається ось дістанеться й до них. Проте, не дивлячись на страшні умови, родина не втрачає віри. Всі труднощі вони намагаються долати з посмішкою, а від страху рятуються завдяки своїм головним захопленням – грі на музичних інструментах та зйомками кіно про самих себе.

«Земля блакитна ніби апельсин» – один з найуспішніших українських документальних фільмів останнього часу. Його прем’єра відбулася на престижному американському кінофестивалі в Санденсі, де стрічка отримала приз за найкращу режисуру в категорії світової документалістики та схвальні відгуки від критиків та глядачів. Згодом вона об’їздила десятки престижних фестивалів, а в Україні отримала відразу дві нагороди на головному національному фестивалі документального кіно Docudays.

Для назви свого дебютного фільму письменниця Ірина Цілик взяла уривок з вірша поета Поля Елюара. Це стало ідеальною метафорою того дивного та сюрреалістічного світу між війною та миром, де лише власна фантазія, віра в життя та мистецтво дозволяють героям переносити всі труднощі навколо. В той же час разом з їх побутом та особистим життям, режисерка фільму показує й життя їх рідного містечка Красногорівка – одного з чисельних поселень, де війна змінила все докорінним чином, відобразившись вперше чергу на долях простих людей.

Монтажні листи