Засипле сніг дороги…

Одного зимового вечора літній чоловік, попихкуючи люлькою біля каміну, пригадує найбільш зворушливі моменти свого життя. В його пам’яті постають і зникають, немов сліди на снігу, спогади про безтурботне дитинство, юність, яка припала на роки війни, сумні втрати і переможні салюти, кохання і теплі сімейні прогулянки. Компанію йому складає лише вірний пес – один із героїв і співучасників його давніх вражень. Ліричний «фільм-ностальгія» або «фільм-спогад», як його називає автор, рефлексує над тим, як працює пам’ять людини.

Відчуття тепла і близькості автор передає не лише у змісті, але й у техніці створення фільму. Різні відтінки білого він досягає, використовуючи  сіль і обсмажену манку, чорний колір дає вугілля. Авангардний мінімалістичний стиль мультфільму не лише продовжує традиції східноєвропейської анімації, але й багаторічні експерименти автора. Мультфільм, створений в період переможної ходи комп’ютерної повнометражної анімації, виглядає елегантною крафтовою роботою, де відчувається рука і погляд майстра.

Музику до цього фільму, як і до більшості інших робіт режисера, створив непересічний композитор Вадим Храпачов. Мультфільм мав успішну фестивальну кар’єру, зокрема отримав головний приз у номінації «найкращий анімаційний фільм» на фестивалі у Клермон-Феррані. Євген Сивокінь – людина, на якій уже кілька десятиліть тримається школа української анімації, він – учень одного із засновників української анімації Іполита Лазарчука, який став вчителем для більшості наших сучасних аніматорів.

Монтажні листи