Вечір на Івана Купала

Молодий селянин Петро закохався в доньку свого хазяїна, а дівчина відповіла хлопцю взаємністю. Все б нічого, та батько відмовляється віддавати доньку заміж за батрака. З горя Петро йде в шинок, де зустрічається з Басаврюком, якого всі вважають за диявола. Басаврюк пропонує Петрові страшну угоду, яка має допомогти хлопцеві отримати красуню в дружини.

Другий фільм Юрія Іллєнка як режисера-постановника, що був заборонений радянською цензурою так само як і його попередня робота – «Криниця для спраглих» (1965). В основу стрічки покладено однойменне оповідання Миколи Гоголя, де за розповіддю про українського Фауста режисер Юрій Іллєнко приховав справжню міфологічну історію України – від козацтва та татарських набігів до потьомкінських селищ та паломництва в Києво-Печерській Лаврі.

Проте навіть сьогодні фільм Іллєнка вражає своєю насиченістю та зображальною сюрреалістичністю. Під час зйомок, які проходили в урочищах біля села Бучак, нині затоплених Канівським водосховищем (ще один важливий історичний артефакт фільму), знімальна група фарбувала корів і гори. А сама стилістика фільму багато в чому випередила свій час – в тому числі й незвичним візуальним рішенням та монтажем, який можна сміливо назвати передвісником кліпової естетики.

Монтажні листи