Криниця для спраглих
1965
Українська РСР
Кіностудія імені Олександра Довженка
73 хв
Юрій Іллєнко
Іван Драч
Юрій Іллєнко, Володимир Давидов
Дмитро Мілютенко, Лариса Кадочникова, Феодосія Литвиненко, Ніна Алісова, Джемма Фірсова
Фільм-притча про сивого діда Левка, якого полишила його родина. Дід почав доглядати за сільською криницею, пригадувати свою дружину, мріяти про зустріч з синами та готуватися до смерті. Втім, коли родина діда повертається в село, він також встає до них з труни.
«Криниця для спраглих» – дебютний режисерський фільм Юрія Іллєнка, знятий ним одразу після операторської роботи на «Тінях забутих предків». На обговоренні фільму після прем’єри на кіностудії Параджанов порівняв цей фільм з роботами Довженка. Однак попри це картину все рівно звинуватили в «ідейному збоченні» та поклали на полицю на 22 роки.
В постанові Державного Комітету України з кінематографії зокрема повідомлялося, що «недосвідченість режисера Юрія Іллєнка призвела до того, що у фільмі „Криниця для спраглих“ було допущено ідейні збочення, внаслідок чого фільм не було випущено на екран, а витрати в сумі 268,0 тис. крб. списано на збитки». Таким чином, знята в 1965 році, ця картина побачила світ лише в 1987 році.
«Криницю для спраглих» було присвячено акторові-курбасівцю Дмитру Мілютенку, який зіграв у фільмі свою останню роль. Знятий на плівку «Нікрон» цей фільм має одне з найбільш контрастних зображень в історії українського кіно та й по сьогодні захоплює свою метафоричністю та поетичністю кіномови.
