Суворий юнак

Гріша Фокін, юний спортсмен-комсомолець закохується у поважну жінку Марію Степанову, дружину видатного професора Юліана Степанова. Довкола цього трикутника і розгортається основна інтрига фільму, в той час, як самих головних героїв непокоять проблеми рівності людей, діалектичності кохання, свободи вибору та взагалі припустимості адюльтеру.

«Суворого юнака» доволі влучно називають одним із найцікавіших, найзагадковіших та найбільш химерних радянських фільмів 1930-х років. Зафільмована в декораціях сталінського неокласицизму, які так нагадують «Олімпію» (1936) Лені Ріфеншталь, ця стрічка була знята за кіноп’єсою Юрія Олеші.

Сама п’єса на різних етапах називалася «Дискобол», «Комісар побуту» та «Чарівний комсомолець» та отримала схвальні відгуки на тогочасних обговореннях. Зйомки фільма розпочали на Київській кіностудії (в подальшому, окрім Києва натурні зйомки відбувалися також в Одесі), а в якості режисера запросили з Москви відомого на той час постановника Абраама Роома, який вже встиг зняти скандальну стрічку «Третя Міщанську» (1927), де також розповідалося про не зовсім звичний любовний трикутник та пов’язані з цим морально-етичні проблеми.

В «Суворому юнакові» Роом вдався до чисельних стилістичних ігор та провів доволі очевидні паралелі з античністю, прирівняв молодих комсомольців до античних богів. В той же час нова радянська еліта у фільму піддавалася критиці, як взірець ненависної буржуазії. Все це правда не допомогло подальшій долі стрічки. Відразу після виходу її була звинувачена в формалізмі, відриві від дійсності і заборонено майже на 30 років. Після фільм спорадично показували у майстернях ВДІКУ та в рамках ретроспектив, аж поки в 1990 році не показали на МКФ у Берліні