top-100-film
40

Назви своє ім’я

Режисер:

Сергій Буковський

Оператор:

Роман Єленський, Володимир Кукоренчук

У ролях:

Марія Занвелевич, Леонід Серебряков, Зінаїда Клімановська, Ірина Максимова, Михайло Россинський, Юрій Пінчук, Фєня Клейман, Марія Єгоричева-Глаголєва, Броніслава Фукс, Марія Гольдберг, Євгенія Подольська, Поліна Бєльська, Циля Шпорт, Михайло Фельберг, Злата Медник, Хаїм Медник, Віталій Нахманович, Олена Шахова, Євгенія Худзік, Марина Чайка

Рік створення:

2006

Студія:

Україна, США, USC Shoah Foundation Institute, Film Plus Production

Хронометраж:

92 хв

Українські євреї, що пережили Голокост, та їхні рятувальники часів Другої світової вперше ведуть з камерою бесіду про найстрашніше. Замість спогадів однієї сімейної пари похилого віку ми чуємо тільки тишу; ці люди мешкають колишній синагозі, яку було переплановано під житло. Своїми емоціями щодо почутого діляться молоді стажистки, які розшифровують інтерв’ю для режисера Буковського.

Проєкт «Назви своє ім’я» з’явився за ініціативи Віктора Пінчука, який лобіював фільм про трагедію Голокосту на українських теренах в американському Shoah Foundation Institute. Пінчуківська ідея ігрового фільму про Бабин Яр, який до того ж мав ставити російський режисер (пізнішим відлунням цієї ідеї можна вважати контроверсійний проєкт Меморіального центру, що виник за десять років потому), під впливом виконавчого продюсера Стівена Спілберґа перетворилася на документальну розповідь від першої особи — точніше, осіб, тривалі інтерв’ю з якими зберігаються в каліфорнійському архіві. На роль режисера за підсумками прискипливого продюсерського «кастингу» був обраний Сергій Буковський («Завтра свято»,  «Дах»), з історичних питань його консультував Леонід Фінберг, а за кадром про історичну пам’ять про Бабин Яр розмірковує Віталій Нахманович.

Видатний український документаліст обрав стратегію «людського виміру»: не жахати кадрами злодіянь, а вести розмову віч-на-віч зі свідками, сучасні зізнання яких є промовистишіми за хроніку. Вона знайшла своє продовження й у наступній стрічці Буковського про ще один український геноцид — «Живі» (2008), яка присвячена Голодомору. Як і класична робота Клода Ланзмана «Шоа», якою Буковський надихався, ділогія «Назви своє ім’я» / «Живі» є не публіцистикою, а художнім висловлюванням — і, саме у такій якості, потужним внеском митця в процес загоєння болючих історичних ран.