top-100-film
88-89

Ефект присутності

Рік створення:

2004

Студія:

Україна, Одеська кіностудія

Хронометраж:

115 хв

Режисер:

Леонід Павловський

Сценарист:

Олексій Леонтьєв, Юрій Разумовський

Оператор:

Сергій Колбінєв

У ролях:

Валерій Бассель, Анатолій Трухін, Володимир Носирєв, Оксана Пастушенко, Сергій Юрков, Ірина Охотніченко, Андрій Бєсєда, Олександр Бойко, Ілля Волокін, Борис Смирнов, Катерина Бондарь, Ігор Божко, Олег Новаєв, Воладимир Островський, Наталья Демітрова, Лариса Коршунова

Сумний, чесний і колоритний документ застою та культурної кризи початку нульових років. Група одеських інтелектуалів прямує на кладовище до символічного каменю та згадує легенди про Південну Пальміру. Паралельно постають паралельні мікро-сюжету фільму об’єднані Пушкіним, трамваєм та Одеською кіностудією. Поетичне культурне минуле з поетами Семеном Кірсановим та Іваном Буніним, художниками південноросійської школи в фільмі постає простором для спасіння від атмосфери страху інфляції та забудови кіностудії новим елітним житлом.

Трагікомедія у Павловського перетікає в документальний фільм, кримінальну історію, а інколи навіть в мюзикл. Ключовим же конфліктом стрічки, також відомої під назвою «Кредитка», стає протистояння поціновувачів одеського фольклору, кіно й старини з новими господарями життя та їх непевним  та марним майбутнім.

Єдиний за тридцять років Незалежності режисерський фільм Леоніда Павловського викликає спокусу записати його в число найпалкіших послідовників стилю Кіри Муратової. В «Ефекті присутності» зустрічаємо як типову муратівську голосову поліфонію, так і ансамбль муратівських акторів – ексцентрик Анатолій Трухін, «фіма» Ірина Токарчук, «маска» Георгій Делієв, співачка Наталья Демітрова.

Сам Павловський –  також знімався в п’яти фільмах Кіри Георгіївни, тож збіги невипадкові. В той же час режисер умудряється зняти такий фільм, який сама Муратова зняти б не змогла – надто багато в ньому нової української (не радянської) Одеси – дещо більш вітальної, молодіжної та божевільної. А також –кіноманських алюзій, за які відповідають численні цитати з кіно Одеси – від хронік з похорон Віри Холодної до «Весни на Зарічній вулиці» (1956).

Монтажні листи