Ефект присутності

Сумний, чесний і колоритний документ застою та культурної кризи початку нульових років. Група одеських інтелектуалів прямує на кладовище до символічного каменю та згадує легенди про Південну Пальміру. Паралельно постають паралельні мікро-сюжету фільму об’єднані Пушкіним, трамваєм та Одеською кіностудією. Поетичне культурне минуле з поетами Семеном Кірсановим та Іваном Буніним, художниками південноросійської школи в фільмі постає простором для спасіння від атмосфери страху інфляції та забудови кіностудії новим елітним житлом.

Трагікомедія у Павловського перетікає в документальний фільм, кримінальну історію, а інколи навіть в мюзикл. Ключовим же конфліктом стрічки, також відомої під назвою «Кредитка», стає протистояння поціновувачів одеського фольклору, кіно й старини з новими господарями життя та їх непевним  та марним майбутнім.

Єдиний за тридцять років Незалежності режисерський фільм Леоніда Павловського викликає спокусу записати його в число найпалкіших послідовників стилю Кіри Муратової. В «Ефекті присутності» зустрічаємо як типову муратівську голосову поліфонію, так і ансамбль муратівських акторів – ексцентрик Анатолій Трухін, «фіма» Ірина Токарчук, «маска» Георгій Делієв, співачка Наталья Демітрова.

Сам Павловський –  також знімався в п’яти фільмах Кіри Георгіївни, тож збіги невипадкові. В той же час режисер умудряється зняти такий фільм, який сама Муратова зняти б не змогла – надто багато в ньому нової української (не радянської) Одеси – дещо більш вітальної, молодіжної та божевільної. А також –кіноманських алюзій, за які відповідають численні цитати з кіно Одеси – від хронік з похорон Віри Холодної до «Весни на Зарічній вулиці» (1956).

Монтажні листи