Між війною та війною. Наративи українського кіно 1930–х. Лекція Олександра Телюка

Якщо головною міфотворчою формою для пізньої Російської імперії був роман, то для сталінського СРСР 1930-х роках таким консолідуючим народним медіумом було кіно.

Українські студії та творці зробили вагомий внесок не лише в художній розвиток раннього радянського кінематографу, але й в формулювання його домінантних міфологем.
Короткий ренесанс епохи ВУФКУ та українізації 1920-х було перекреслено важкими сталінськими 1930-ми, коли кіно не лише стало рупором ідей індустріалізації, мілітаризації та ренесансу імперського мислення, але й розважальною формою, що камуфлювала масові злидні, травми Голодомору та тривоги репресій. Історичним обрамленням цієї дуже насиченої епохи стали дві великі війни, — одна з яких витіснялася патосом більшовицької революції, інша — нав’язливо передчувалася в тому числі через образи кіно.

Розібравши кілька ключових стрічок Довженка, Кавалерідзе, Савченка лекція детально розгляне вузлові повороти й наративи українського кіно 1930-х років.

Про лектора.
Олександр Телюк — кінознавець, режисер, керівник кіноархіву Національного центру Олександра Довженка. 

Це перша подія лекторію «Як перестати боятися і полюбити українське кіно», яка відбувається за підтримки Громадської організації «Музей сучасного мистецтва».