top-100-film
17

За двома зайцями

Режисер:

Віктор Іванов

Сценарист:

Віктор Іванов

Оператор:

Вадим Іллєнко

У ролях:

Олєґ Борісов, Маргарита Криницина, Микола Яковченко, Ганна Кушніренко, Нонна Копержинська, Наталія Наум, Анатолій Юрченко, Костянтин Єршов, Таїсія Литвиненко, Ольґа Вікландт

Рік створення:

1961

Студія:

УРСР, Кіностудія імені Олександра Довженка

Хронометраж:

77 хв

Позаяк цирульнику Свириду Голохвостому-Голохвастову не бракує світських амбіцій, але хронічно не вистачає грошей, він шукає вигідного шлюбу. Його вибір — «по-загранічному образована» Проня Прокопівна з 10 тисячами приданого, але справді його серце гучно “шкварчить” від скромної красуні Галі. Розв’язку абсурдного любовного трикутника побачить весь Поділ разом з Кожум’яками.

Віктор Іванов, учень — по черзі — Ейзенштейна й Довженка, більшу частину професійного життя присвятив комедійному жанру («Пригоди з піджаком Тарапуньки», «Шельменко-денщик», «Ключі від неба», «Веселі Жабокричі»). Після «Шельменка» за Квіткою-Основ’яненком і фільму-спектаклю «Сто тисяч» за Карпенком-Карим, «За двома зайцями” завершують його авторську трилогію екранізацій “легкої» української літератури. Фільм планувався як чергова пересічна постановка за безпечним сюжетом з підручника-хрестоматії, однак «Зайцям» судилася несподівано щаслива глядацька доля. Щоправда, весь Союз, включно з УРСР, багато років передивлявся фільм в російськомовному дубляжі; оригінальну українську доріжку було знайдено і відновлено у 2010-х за сприяння Довженко-центру.

«За двома зайцями» — кіно на «традиційному» матеріалі, але ніяк не архаїчне: камера Вадима Іллєнка поводиться з експресивною розкутістю, пропонуючи модерністський, майже в дусі Івана Кавалерідзе, погляд на класичний матеріал. В 1960-х фіглярство Голохвостого, ймовірно, здавалося пародією на субкультуру радянських «стиляг» відлиги; сьогодні набуває гостроти сатиричний погляд авторів стрічки (як, з рештою, і самого Старицького) на «русифікацію знизу» українського міщанства. У характерних ролях сяють корифеї українського театру біч-о-біч з такими несподіваними епізодниками, як мовчазний посіпака Голохвостого Костянтин Єршов, згодом — постановник стрічок «Вій» та «Грачі».

Важко уявити національний кінематограф без цієї комедії. Сміхова стихія міського життя Києва кінця ХІХ ст. буяє тут всіма барвами. Це одна з найколоритніших екранних замальовок міста.

Міла Новікова