Українські шерифи

Україна після подій на Майдані. В селі Стара Збур’ївка фактично немає міліції, а всю функцію охорони громадського порядку взяли на себе двоє місцевих жителів — 50-річний Віктор Кривобородько і 44-річний Володимир Рудьковський. Разом вони нагадують місцевих «шерифів» та виконують не лише обов’язки міліціонерів, а ще й соціальних працівників: вгамовують сімейні сварки та бійки між сусідами. Проте коли в країні починається війна, настрій в селі поступово починає змінюватися.

В 2014 році Роман Бондарчук був серед режисерів альманаху «Євромайдан. Чорновий монтаж», що показував перші протести на Майдані під час Революції гідності. В той же час Бондарчук вже працював й над своїм першим повнометражним документальним фільмом «Українські шерифи». Цей фільм знімався майже чотири роки на рідній для режисера Херсонщині. Він не говорив на пряму про Майдан, проте відображав настрої та зміни, які відбувалися в країні. Звідси й символічні герої та їх шлях від самоорганізації, що стала одним з важливих елементів майданівської та постмайданівської практик, до подальшого переходу до оновлених інститутів влади (обидва «шерифи» в решті були обрані депутатами сільської ради). Звідси ж і постійні паралелі з подіями в Україні, що потроху доносяться й до мешканців села, яке у Бондарчука стає маленьким зліпком українського суспільства.

Вперше «Українських шерифів» показали в 2015 році на одному з найбільш престижних фестивалів документального кіно в Амстердамі, де стрічка виборола Спеціальний приз журі як найкращий повнометражний документальний фільм. За рік кінокартину Романа Бондарчука було висунуто Україною на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою.