Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго

Іван Васильович багато років очолює профспілку комунального підприємства Івано-Франкіськтеплокомуненерго. Там же існує профспілковий хор «Чорнобривці», у якому співають диспетчери, ремонтники, слюсарі та бухгалтери. Голова профспілки пишається творчими здобутками комунальників, але керується принципом «спочатку людям тепло — а вже потім спів». Опалювальний сезон вносить корективи у графік репетицій. Трудовий колектив намагається полагодити застарілі комунікації, поки розгнівані споживачі штурмують гарячу лінію.

Дебютний повнометражний документальний фільм Надії Парфан побудований на доволі особистому матеріалі. Саме дідусь Парфан заснував Івано-Франківськтеплокомуненерго, а мати працювала на ньому на момент зйомки. Все це дозволило режисерці отримати повний доступ, довіру працівників та створити теплу атмосфера на екрані.

Відома своє активістською діяльністю, Парфан у фільмі продовжила свої урбаністичні дослідження (серед іншого, вона була співзасновницею фестивалю кіно та урбаністики «86»). Так вона одночасно розповідає про функціонування невеличкої громади людей та показує те, що часто залишається непоміченим для жителів будь-якого міста – діяльність комунальників, їх щоденну кропітку працю та спроби будь-якими засобами впоратися з міськими теплосистемами, які підлягають капітальному ремонту ще з далеких радянських часів. Причому працівники Івано-Франкіськтеплокомуненерго у фільмі роблять це ще й з великою любов’ю до своєї роботи та гумором, який іноді дозволяє долати чисельні перепони.

Міжнародна прем’єра фільму відбулася на одному з найпрестижніших фестивалів документального кіно, що проходить у швейцарському місті Ньйон. Українська – на Одеському кінофестивалі в 2019 році. Того ж року стрічка отримала нагороду «Кіноколо» від Спілки кінокритиків України як найкращий документальний фільм. А згодом була номінована відразу в чотирьох номінаціях кінопремії «Золота Дзиґа».