Совість

Друга світова війна. Українські землі окуповані німецькими військами. Під час сутички на дорозі сільський парубок вбиває офіцера. Німці вимагають видати хлопця, погрожуючи знищити всіх. Так перед жителями села постає страшна моральна дилема. В той же час їхні долі опиняються в руках хлопця, який ціною власного життя може зупинити весь цей жах.

«Совість» – унікальній приклад незалежного кіно, знятого в рамках та всупереч радянській системі. Її режисер Володимир Денисенко ще після закінчення другого курсу інституту Карпенка-Карого в 1948 році був заарештований та ув’язнений на п’ять років виправно-трудових за сфабрикованим звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі». В 1956 році його було реабілітовано, тоді ж Денисенко вдалося не просто повернутися до кіно, а й зняти цілу низку знакових стрічок («Солдатка» (1959), «Сон» (1960), «Роман і Франческа» (1964)), попрацювати асистентом Марка Донського на культовому фільмі «Дорогою ціною» (1957) та пройти стажування в Олександра Довженка.

«Совість» Денисенко зафільмував з власними студентами інституту імені Карпенка-Карого (серед його учнів був й В’ячеслав Криштофович) під час літньої практики. Фільм знімався без бюджету, вся знімальна група жила в реальному селі, а за проживання та харчі допомагали місцевим жителям в господарстві.

Так, «Совість» стала більш чесним, камерним та радикальним продовженням попереднього фільму режисера – «На Київському напрямку» (1968), також присвяченого подіям Другої світової. Ось тільки на відміну від нього «Совість» відразу лягла на полицю, де пролежала більше двадцяти років. Її прем’єра відбулася в 1991 року на Першому Всеукраїнському кінофестивалі в Києві, вже після смерті режисера. В Києві «Совість» отримала Приз журі кінокритиків. Після чого її показали ще на десятках фестивалів по всьому світу.