Рівень чорного

50-річчя стає переломним моментом в житті весільного фотографа Кості. Все, що він любив і до чого був прив’язаний, відходить назавжди. Хоча таких речей в його житті не так вже й багато: паралізований батько, подруга — стиліст весільного журналу, старий кіт, слайди, на яких він молодий та щасливий. Костя все життя фотографує чуже щастя, довгий час не задумуючись про своє.

«Рівень чорного» — це третя ігрова стрічка режисера Валентина Васяновича. До неї Васянович був куди більше відомий як документаліст та оператор. Саме як оператор він працював над знаковою українською стрічкою часів Незалежності – фільмом «Плем’я» Мирослава Слабошпицького.

У фільмі Слабошпицького майже не лунало слів, а герої розмовляли виключно мовою жестів. Дещо схожий прийом Васянович використав й в своєму «Рівні чорного», герої якого теж не розмовляють в кадрі. Саму стрічку зафільмовано на межі ігрового та документального кіно за власні кошти Васяновича, а в її основі багато особистих моментів для режисера, який колись і сам працював фотографом для глянцевих видань.

Проте цей фільм можна вважати й історію виконавця головної ролі Костянтина Мохнача. Його героя також зовуть Костянтин, а його робота, дім, машина та деякі речі — це все насправді належить самому Мохначу.

«Рівень чорного» здобув приз ФІПРЕССІ на Одеському кінофестивалі. Його також було показано на престижних кінофестивалях у Фрібурзі та Котбусі. В 2017 році «Рівень чорного» було висунуто Україною на «Оскар» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», але до короткого списку претендентів він врешті решт так і не потрапив.