top-100-film
13

Короткі зустрічі

Режисер:

Кіра Муратова

Сценарист:

Леонід Жуховицький, Кіра Муратова

Оператор:

Геннадій Карюк

У ролях:

Ніна Русланова, Владімір Висоцкій, Кіра Муратова, Лідія Базильська, Ольга Вікланд, Алєксєй Глазирін.

Рік створення:

1967

Студія:

УРСР, Одеська кіностудія

Хронометраж:

96 хв.

Свій дебютний фільм на тему відсутності води в одеських квартирах Муратова перетворила на тонку психологічну розвідку про характери трьох зовсім різних людей. В центрі сюжету – чиновниця Валентина (Кіра Муратова), яка виступає на нарадах і інспектує новобудови на предмет наявності води в кранах, ця «книжна жінка» рухається як автомат в потоці щоденних матеріальних клопотів. У свій день народження вона знайомиться з чоловіком «циганської професії» – геологом-бардом Максимом (Владімір Висоцкій).

Вони закохуються, відчуваючи, що в іншого є те, чого кожному з них бракує, але саме ці речі вони і не можуть прийняти. Валентина – його кочівний спосіб життя, Максим – її матеріалістичність. Одного вечора на порозі у Валентини з’являється юна провінційна дівчина Надя (Ніна Русланова), яку хазяйка бере до себе домогосподаркою, не знаючи про те, що дівчина закохана в Максима і навіть мала з ними романтичну пригоду.

Для Ніни Русланової це дебютна роль, в той час вона ще навчалася в інституті і про дозвіл на зйомки Кіра Муратова піклувалася особисто. Грати у власному фільмі Муратова не збиралася, але вона так гарно показувала, як виконувати той чи інший епізод, що після відмови актриси головної ролі знімальна група запропонувала їй самій втілити цей образ. Саме під час участі у цій стрічці Володимир Висоцький формує свою характерну манеру співу – форсованим голосом із підкресленою хриплістю.

Вже у цій стрічці пізнаються характерні для творчості Муратової дивакуваті персонажі, монологи і рефрени, умовності й театральність діалогів. Але тут вони ще знаходяться на периферії основних сюжетних ходів. Стрічка могла б видатись звичайною радянською романтичною історією на тему села і міста, якби не кілька особливостей. Але саме ці «особливості» – нелінійно змонтований фільм, «дивні» стосунки між персонажами, вільнодумні музично-поетичні вставки й перевантаження естетичними прийомами – були причиною того, що фільму дали найнижчу прокатну категорію і протягом 20 років майже ніде не показували.