Дорогою ціною
1957
Українська РСР
Кіностудія імені Олександра Довженка
98 хв
Марк Донской
Іріна Донская
Микола Топчій
Вєра Донская, Юрій Дєдович, Іван Твердохліб, Ольга Петрова, Сергій Шишков, Марія Скворцова, Павєл Шпрінгфельд, Степан Шкурат, Палладій Білоконь, Олександр Романенко, Федір Іщенко, Константін Нємоляєв, Володимир Васильєв, Іван Маркевич, Льоля Григораш, Даня Волошенюк, Артемій Тарський, Микита Ільченко, Микола Сочеванов, Костянтин Степанков
Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. 30-ті роки ХІХ сторіччя. Красуню Соломію видають заміж за нелюба, а її коханого Остапа вирішують віддати у солдати. Вбитий горем Остап тікає за Дунай. З-за весільного столу, від нелюба біжить за Остапом і Соломія. Так починається їх сповнена чисельних небезпек подорож. Під час переправи через Дунай кулею прикордонного роз’їзду Остапа тяжко поранено. На допомогу приходять роми, забирають пораненого і Соломію до себе. Проте на цьому боротьба за власне щастя та власну свободу для героїв лише починається.
Після виходу стрічки «Алітет іде в гори» (1949) одесит Марк Донской був підданий обструкції за «аполітичність» та «ідеологічну короткозорість». В рамках покарання він був переведений з Москви до київської кіностудії. Саме на ній, працюючі в доволі ворожій атмосфері (відомі чисельні факти того, як погано прийняли режисера в Києві), Донской поставив фільм «Дорогою ціною». Цей фільмі багато в чому передвістив параджанівські «Тіні забутих предків», що був знятий через вісім років за іншою повістю Михайла Коцюбинського.
Як і в «Тінях забутих предків», в «Дорогою ціною» також є трагічна історію любові, є дуже точні національні мотиви, соковита кольорова гама, а головне – та сама кіномова, що в подальшому стане важливою складовою «українського поетичного кіно». Ось тільки фільм Донского трохи випередив свій час. Він вийшовши в той переламний момент, коли про національне кіно в СРСР ще не можна було говорити, та коли до так званої відлиги в кіно лишалося кілька років.
Все це, правда, не завадило міжнародному успіхові «Дорогою ціною». За рік після виходу в СРСР, Британська кіноакадемія назвала його найкращим іноземним фільмом, який демонструвався в Великобританії в 1958 році. А легендарний журнал Cahiers du cinéma, в редакції якого тоді працювали майбутні режисери «нової хвилі», в 1961 році включив стрічку – котра у французькому прокаті мала назву «Плачучий кінь» – до переліку десяти найкращих фільмів року.
Сам же Донской після успіху стрічки знову повернувся до Москви.