РЕТРОСПЕКТИВА МУРАТОВОЇ НА КІНОФЕСТИВАЛІ В ТРАНСИЛЬВАНІЇ

Так, на головному румунському кінофестивалі показали  надані Довженко-Центром реставровані копії “Астенічного синдрому” (1989), “Вічного повернення” (2012) та “Пізнаючи білий світ”.  

“Визнана за оригінальний стиль – гіпнотичні образи, сцени на межі з абсурдом, раптові зміни кадрів – і свій погляд на світ, що межує між радикальним нігілізмом і крайнім гуманізмом, Кіра Муратова увійшла до числа трьох режисерів, які представляють цьогорічну програму міні-ретроспектив “3×3″. Одна з найсміливіших українських режисерок, масово цензурованих в радянську епоху, вона була нагороджена почесним призом в Локарно в 1994 році”, – говориться в програмі фестивалю. 

“Пізнаючи білий світ” (1978) – історія любовного трикутника, перший кольоровий фільм Кіри Муратової і також її перша сольна режисерська робота після двох років співпраці з її чоловіком Олександром Муратовим. 

“Астенічний синдром” (1989) – остання стрічка Кіри Муратової радянського періоду. В першій частині цього фільму показано депресію жінки, яка нещодавно поховала чоловіка. Друга новела картини розповідає про шкільного вчителя, який постійно хоче спати, переживає астенію та потрапляє психіатричну лікарню. Однак розповідаючи побутові історії, Муратова діагностувала пік морального занепаду та ідеологічного колапсу радянської системи. 1990-го року “Астенічний синдром” здобув “Срібного ведмедя” – Спеціальний приз журі 40-го Берлінського міжнародного кінофестивалю (Берлінале).

“Вічне повернення” (2012) – фільм зі складною мізансценою, остання режисерська робота Муратової. У центрі цієї історії він і вона, два колишні однокласники, які не перетиналися протягом тривалого часу. Одного разу він приїжджає до її міста за порадою: він щиро закоханий у двох жінок одразу … 

Міжнародний кінофестиваль у Трансильванії (Transilvania International Film Festival, TIFF) щорічно проводиться в румунському місті Клуж-Напока. У 2010 році його було внесено до числа 50 найважливіших фестивалів світу.