Передача Довженко-Центру під Держкіно. Позиція

Кабінет міністрів України передав Національний центр Олександра Довженка у сферу управління Державного агентства з питань кіно. Останньому доручено у тримісячний термін затвердити стратегічний план розвитку держпідприємства.

Доповідь з цього приводу 26 січня зробив не Міністр культури, а Перший віце-прем’єр-міністр – Міністр економіки.

Схоже, що Мінкульт нарешті знайшов у собі волю прийняти хоч якесь рішення стосовно Довженко-Центру.

Бо за останній рік серед “підвішених” Мінкультом питань опинилися:
– фінансування діяльності Центру – другий рік поспіль інституція працює без погодженого фінансового плану,
– статус Державного фонду фільмів,
– статус і збереження музейної, архівної та фільмової колекцій, що зберігаються Центром,
– не призначення генерального директора Довженко-Центру – переможниця конкурсу на посаду генерального директора донині – В. О.,
– відсутність ключових показників ефективності або KPI,
– сумнівна згода на приватизацію будівель Центру,
– ігнорування чисельних запитів та питань, що мають вирішуватися органом управління.

Серед основних загроз внаслідок такої нерішучості МКІПу та його очільників: ризики для культурної спадщини, що особливо відчутно в умовах потенційної військової агресії, ефективності діяльності інституції та загалом – цілісності і збереження самого Довженко-Центру. Відсутність позиції Міністерства свідчить про непрофесійність і нерозуміння цінності діяльності інституції – або про ручне управління.

Які проблеми має вирішити передача і що стане її результатом – наразі невідомо. Принаймні, Мінкульт не доводив до Довженко-Центру жодних перспектив або “дорожніх карт”, думка колективу та керівництва не були враховані.

Ефективність рішення про передачу до Держкіно можна буде оцінити, на жаль, через якийсь час. Залежатиме вона насамперед від того, наскільки буде врахована думка Довженко-Центру як професіонала у сфері збереження, дослідження та популяризації кінематографу.

Наша експертність визнана, щонайменше, на світовому рівні. Довженко-Центр є членом Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF), куди також входять British Film Institute (Велика Британія), EYE Museum (Нідерланди), Austrian Film Archive (Австрія), Filmoteka Narodowa (Польша), Deutsche Kinemathek (Німеччина) та інші провідні кіноархіви та фільмові фонди світу. Залишається, щоб цю експертність і цінність визнали на рівні української влади.

Чи передача і є цим визнанням?