ФРАНЦУЗЬКА СІНЕМАТЕКА ПРОВЕДЕ РЕТРОСПЕКТИВУ ФІЛЬМІВ ЛЕОНІДА МОГИЛЕВСЬКОГО

З 19 лютого по 1 березня Французька Сінематека у партнерстві з Довженко-Центром проведе велику ретроспективу творів французького режисера українського походження Леоніда Могилевського (Лео Моґі).

До програми показів, натхненних книгою про Лео Моґі Еріка Антуана Лебона, увійшли 16 фільмів режисера, що зберігаються у Франції, Італії, США, та Україні.

Національний центр Олександра Довженка вперше надає демонстраторам ретроспективи відскановану та відреставровану копію високої якості фільму Леоніда Могилевського “Документи епохи” (1928), що зберігається в ЦДКФФА імені Г. С. Пшеничного. Куратор програми – директор Довженко-Центру Іван Козленко.

“Навчаючись у 1920-х роках в Україні з такими майстрами кіно як Пудовкін та Довженко, Леонід Могилевський швидко отримав репутацію монтажера, що дозволило йому створити декілька документальних фільмів про ключові події того часу, в тому числі з дуже рідкісними документами періоду”, – зазначається на сайті Французької Сінематеки.

Леонід Могилевський (Моґі) (1896-1978) – режисер, кінематографіст та письменник, один із піонерів української кінохроніки. Разом із Довженком ініціював створення першої кінотеки українських фільмів. У 1927 році відділ кінохроніки, очолюваний Могилевським, починає випуск “Кінотижня”, а потім і “Кіножурналу” ВУФКУ –знаменитих підбірок свіжої кінохроніки, “своєчасної та злободенної”.

Наприкінці 1920-х років емігрував до Франції, а під час Другої світової війни – до США, після знову повернувся до Європи – знімав у Франції й Італії. Після виїзду з СРСР зняв близько 20 картин. Фільми Леоніда Моґі  “Париж уночі” (1943) та “Аравійська операція” (1944) Квентін Тарантіно згадує серед стрічок, які надихали його на створення “Безславних виродків” (2009). Ці картини він ставить в один ряд із роботами Жана Ренуара, Фріца Ланґa.

Французька сінематека (Cinémathèque Française) – один із найбільших кіноархівів світу, розташований у Парижі та заснований 1936 року, де зберігається більше 40 тисяч фільмів, а також тисячі матеріалів, пов’язаних з кінематографом. Сінематека зберігає статус приватної організації, але її бюджет на третину фінансується державою.