ФІЛЬМИ ШПИКОВСЬКОГО І ДОВЖЕНКА В БЕРЛІНІ
18 листопада у Німецькому історичному музеї (Deutsches Historisches Museum, Берлін) відбулися покази фільмів “Шкурник” (1929) та “Хліб” (1930) Миколи Шпиковського, а також відреставрованої “Землі” (1930) Олександра Довженка.
Ретроспектива українських радянських режисерів стала частиною кінопрограми в рамках виставки “1917. Революція. Росія та Європа”, присвяченій революційним подіям у Радянському Союзі, а також зустрічним реаккціям, що були спровоковані політичним і суспільним переворотом у обраних європейських державах.
ШКУРНИК (1929)
Режисер: Микола Шпиковський
Автори сценарію: Микола Шпиковський, Вадим Охріменко, Борис Розенцвейг
Ролі виконують: Іван Садовський, Лука Ляшенко, Дора Феллер-Шпиковська, Дмитро Капка
Дія відбувається під час громадянської війни в Україні. “Нейтральний обиватель” Аполлон Шмигуєв чхати хотів на всі ідеології, боротьба між представниками яких точиться на вулицях Києва. Він намагається всіма можливими засобами нажитися на безладі, що чиниться довкола. Сюжет цього комедійного роуд-муві заносить його то до червоних, то до білих, то до анархістів, але єдиним прагненням Аполлона Шмигуєва залишаються шкурні інтереси.
ХЛІБ (1930)
Режисер: Микола Шпиковський
Сценарист: Володимир Ярошенко
Оператор: Олексій Панкратьєв
Художник: Соломон Зарицький
В ролях: Лука Ляшенко, Софія Смирнова, Федір Гамалій, Дмитро Капка
Демобілізований червоноармієць вертається в своє село. Пройнятий духом колективізму, він переорює межі “куркулів” і засіює їх землю відібраним у “міщан” зерном. Його батько, людина традиційного світогляду, не вірить, що крадене зерно зійде на краденій землі. Він живе в пантеїстичному світі українського етосу, де гріх має свій матеріальний вимір. Та коли зерно таки сходить, дід визнає правоту сина – заради побудови нового світу старі закони світобудови мають бути зламані.
У цій стрічці 1929 року уже можна простежити найбільш популярні механізми героїзації в радянському кіно, побачити як формується “джентльменський набір” радянського героя, зокрема такі його атрибути як причетність до революційних подій, ударна праця, зв’язок із технікою, жертовність тощо. Герой війни тут трансформується в героя праці, тоді ж як у фільмах кінця 1930-х років ми бачимо зворотній процес. Але герой тут ще не відлитий у бронзі – він то піднімається над натовпом селян, то знову занурюється в нього. Він ділить екранний простір з іншими героями – народною масою, вождем, технікою, про майбутній прихід якої тільки доносяться радісні звістки.
ЗЕМЛЯ (1930)
Режисер: Олександр Довженко
Сценарист: Олександр Довженко
Оператор: Данило Демуцький
Художник: Василь Кричевський (мол.)
У ролях: Семен Свашенко, Степан Шкурат, Юлія Солнцева, Єлєна Максімова, Владімір Міхайлов, Микола Надемський, Петро Масоха.
“Земля” – найвідоміший український фільм, визнаний шедевром світового кіномистецтва.
Глорифікована в Україні після смерті Довженка, авангардистська стрічка, заборонена через 9 днів після виходу в прокат, породила чи не найбільшу кількість контроверсійних тлумачень. Сповнена ліричного пантеїзму, й водночас утопічної екзальтації, вона продемонструвала всю неоднозначність українського цивілізаційного вибору 1920-х, кульмінацією якого стала драматична колективізація.
Олександр Довженко – чи не найвизначніша – й водночас найконтроверсійніша – постать української культури радянської доби. В своїй творчості він розробив політичний і культурний проект України, далекий від догматичного комунізму: в цьому – умовно авангардистському – проекті парадоксальним чином поєднувались футуризм і традиціоналізм, утопізм і консерватизм. Здатність мислити міфологічно, позачасово, обіймаючи цілі історичні епохи й асоціюючись із власним народом, робить Довженка постаттю цілком героїчною.Нагадаємо, що фільми “Хліб” М. Шпиковського і “Земля” О. Довженка було відреставровано Довженко-Центром і видано на DVD із сучасним музичним супроводом. Придбати видання можна зробивши замовлення у відповідному розділі офіційного сайту Довженко-Центру.