ЗАВТРА ВЖЕ ЗАПІЗНО (1950) / МОҐІ FEST
16 ЧЕРВНЯ
СЦЕНА 6 Довженко-Центру
КИЇВ, вулиця ВАСИЛЬКІВСЬКА, 1 (МЕТРО ГОЛОСІЇВСЬКА)
Мірелла і Франческо мешкають в сусідніх квартирах багатоквартирного будинку зі своїми по-італійському шумними й багатодітними родинами. Вони подобаються одне одному, але невинне підліткове побачення неможливе у світі, де дівчатам і хлопцям заборонено навіть відвідувати уроки разом. Шкільна вистава під проводом ліберально налаштованих вчителя і вчительки дарує юним героям шанс провести час разом. Але навколо не бракує людей, що ставляться до їхньої цнотливої дружби з осудом.
Цю ліричну шкільну мелодраму “громадянин світу” Моґі створив в Італії, та ще й за дружньої допомоги стовпа італійського неореалізму Вітторіо Де Сіка. У 1950 році “Завтра вже запізно” був номінований на “Золотого лева” — головну нагороду Венеційського кінофестивалю — та визнаний кращим італійським фільмом року. Крім того, стрічка мала неабиякий прокатний успіх, зокрема її показники в Нью-Йорку були рекордними для будь-якої італійської стрічки аж до виходу “Солодкого життя” Федеріко Фелліні у 1960-му. Сприяла цьому доволі кумедна “експлуатаційна” рекламна кампанія: англомовні постери обіцяли простодушному глядачеві “вибухово сексуальне” видовище.
Вибуховою провокацією “Завтра вже запізно” не був — хоча, можливо, фільм й сьогодні здатний обурити опонентів якісної сексуальної освіти для підлітків. Це прониклива та повчальна гуманістична картина для сімейної аудиторії, у якій режисер повертається до здавна важливих для себе тем: конфлікт ретроградів з прогресистами в сфері освіти, дещо ідеалізовані образи розгублених підлітків — все це викликає в пам’яті перший важливий фільм (і перший фестивальний успіх) режисера, “В’язницю без ґрат”. “Завтра” тримається на міцній роботі акторського ансамблю на чолі з поважним Де Сіка — при тому першу скрипку виконує чарівна дебютантка П’єр Анжелі, що згодом стане зіркою по обидва боки Атлантики, але трагічно піде з життя у віці 39 років.
МОҐІ FEST
Під час «Французької весни», за підтримки Французького інституту в Україні при Посольстві Франції в Україні та Італійського інституту культури в Україні, в Довженко-Центрі відбудеться «Моґі Fest» – перша масштабна ретроспектива режисера Леоніда Могилевського в Україні.
Леонід Могилевський (1899-1976) – режисер, родом з Одеси. На початку своєї кінокар’єри очолював відділ кінохроніки ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління, 1922-1930), був колегою по цеху Дзиґи Вертова та Михаїла Кауфмана. Разом із Олександром Довженком ініціював створення першої кінотеки українських фільмів.
В 1929 році Могилевський емігрував у Францію та взяв ім’я Леонід Моґі (Léonide Moguy) з яким прославився на весь світ, створюючи фільми у Франції, Італії та США. Серед найвідоміших стрічок Моґі – «Вірсавія» (1947), було номіновано на Велику міжнародну премію Венеційського кінофестивалю, та «Завтра – надто пізно» (1950) було номіновано на «Золотого Лева» – головну нагороду Венеційського кінофестивалю, та визнано найкращим італійським фільмом року.
У сучасній поп-культурі ім’я Леоніда Моґі засяяло новими фарбами завдяки Квентіну Тарантіно. Фільми Моґі – «Париж у сутінках» (1943) та «Аравійську пригода» (1944) – Тарантіно згадує серед стрічок, які надихали його на створення «Безславних виродків» (2009). А в фільмі «Джанґо вільний» (2012) навіть є персонаж, названий на честь Леоніда Могилевського – Леонід Моґі.
Програма МОҐІ FEST:
9 червня, середа – Документи епохи (1928) у супроводі наживо Сон Сови / Son Sovy
10 червня, четвер – В’язниця без ґрат (Prison sans barreaux, 1938)
11 червня, п’ятниця – Дезертир (Le Déserteur, 1939)
12 червня, субота – Париж у сутінках (Paris After Dark, 1943)15 червня, вівторок – Аравійська пригода (Action in Arabia, 1944)
16 червня, середа – Завтра вже запізно (Domani è troppo tardi, 1950)
17 червня, четвер – Дайте мені шанс (Donnez-moi ma chance, 1957)