Щаблі демократії. Відкриття сезону
ЧЕТВЕР
9 ВЕРЕСНЯ
СЦЕНА 6
6-Й ПОВЕРХ ДОВЖЕНКО-ЦЕНТРУ
20:00
КВИТКИ МОЖНА ПРИДБАТИ У КАСІ ДОВЖЕНКО-ЦЕНТРУ
Здобуття Україною незалежності сталося не раптово – йому передувала низка подій, які відобразилися в документальному кіно, що згодом отримало назву «критична школа» української документалістики. Важко сказати, що більше вплинуло на розвал Союзу – гласність і можливість говорити правду, кризовий стан економіки й системи загалом чи бурхливі вуличні акції, які безупину вирували на вулицях більшості українських міст.
Три документальні фільми студії «Укркінохроніка» пропонують повернутися назад у часі трохи раніше переламного 1991 року й стати очевидцями важливих подій, відчути тогочасні настрої людей і побачити на власні очі, як творилася історія. У цей час документалістика припиняє обслуговувати інтереси радянської пропаганди, натомість стає важливим інструментом соціальних і культурних змін, дає можливість почути не лише політиків, але й голоси простих працівників, художників, вуличних музик, міських божевільних і випадкових перехожих.
Все це зливається в цікаве багатоголосся, яке свідчить про те, що тридцять років тому відбулася «революція знизу» і зміни в країні були неуникні. Кінопрограма:
ЗАВТРА СВЯТО
1987, УРСР, Українська студія хронікально-документальних фільмів, 20 хв.
Режисер: Сергій Буковський
Оператор: Володимир Кукоренчук
«Завтра свято» став одним із перших фільмів «критичної школи» в українському документальному кіно. З дивовижною відвертістю як на початок перебудови він показав малопривабливий бік буденного життя провінційної птахофабрики. Стрічка вийшла за рамки пересічних пропагандистських стрічок на виробничу тематику і відобразила глибоку соціальну кризу в радянському суспільстві. Більше того, птахофабрику у стрічці глядачі сприйняли як метафору радянського суспільства в цілому, хоча режисер і не закладав цю ідею під час роботи над фільмом.
Цей дебютний фільм Сергія Буковського ледь не опинився полиці. На щастя, його врятувала конфліктна комісія Спілки кінематографістів у Москві. Після виходу на екрани «Завтра свято» здобув гран-прі кінофестивалю «Молодість» і кілька призів на міжнародних кінофестивалях.
СТІНА
1988, УРСР, Українська студія хронікально-документальних фільмів, 20 хв.
Режисер: Ізраїль Гольдштейн
Оператор: Олександр Радинський
Київські художники Ада Рибачук та Володимир Мельниченко поряд із всесвітньо відомою будівлею залів прощання київського крематорію (у співпраці з архітектором Авраамом Мілецьким) створили Стіну пам’яті – серію монументальних авторських рельєфів розміром близько 2 тис. м². Над цим проєктом вони працювали понад 13 років, починаючи з 1968 року. Однак на початку 1982 року місцева влада прийняла рішення припинити роботу над Стіною і залити готові рельєфи бетоном, як такі, що не відповідають канонам соцреалізму. Це рішення призвело до одного з наймасштабніших актів художньої цензури в СРСР.
Історію варварського знищення неоавангардистського художнього твору режисер Ізраїль Гольдштейн зафіксував у фільмі «Стіна», який став першим публічним виступом на підтримку художників, котрі тривалий час боролися за відновлення своєї багаторічної роботи. В серпні 2021 року розпочалося відновлення фрагменту Стіни пам’яті.
ЩАБЛІ ДЕМОКРАТІЇ
1992, Україна, Українська студія хронікально-документальних фільмів, 30 хв.
Режисер: Георгій Шкляревський
Оператори: Віктор Кріпченко, Ігор Писанко, Олександр Радинський, Володимир Таранченко
Фільм документує різноманітні публічні масові акції, що відбувалися в Києві протягом останніх років «перебудови» та першого року незалежності (зокрема з’їзд Народного руху України та його акцій у публічному просторі). У 1991 році, одночасно з проголошенням незалежності України, зростає суспільна фрустрація: вуличні акції стають усе більш радикальними та соціально спрямованими, а невдовзі переростають в апатичне незадоволення новим суспільним ладом.
Зроблена з матеріалів «кінолітопису», що створювався на Українській студії хронікально-документальних фільмів, стрічка, на перший погляд, являє собою безпристрасний колаж репортерських зйомок. Проте фільм «Щаблі демократії» має не лише історичну цінність, але й віддзеркалює парадокси трансформації українського радянського суспільства на суспільство «незалежне».
