РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ШІСТДЕСЯТНИЦТВА: РЕЖИСЕР АНАТОЛІЙ СИРИХ

У п’ятницю 15 січня відбудеться другий кінопоказ циклу «Сім коротких зустрічей: кінематографічне несвідоме 60-х», де представлено документальні фільми про шістдесятників авторства Анатолія Сирих, а також відбудеться зустріч із самим режисером.

Анатолій Сирих – один з найбільш послідовних кінематографістів студії «Укракінохроніка», магістральною темою творчості якого було створення фільмів-портретів знакових культурних діячів його покоління.

Серед героїв фільмів Сирих можна виділити композитора-аванґардиста Валентина Сильвестрова; поета Геннадія Айґі, якого до самої смерті вважали реальним претендентом на Нобелівську премію; режисера-дисидента Сергія Параджанова; актора українського «поетичного кіно» Івана Миколайчука; скульптора Михайла Грицюка, художників-шістдесятників Валерія Ламаха та Георгія Гавриленка.

Художні роботи останніх зараз можна побачити на виставці «Мистецтво українських шістдесятників. Можливість музею» в Національному художньому музеї України, в рамках освітньої програми якої і відбуваються кінопокази циклу «Сім коротких зустрічей».

Анатолій Сирих: «Мені важливо не те, що скажуть у міністерстві, а те, що скаже Валентин Сильвестров. Він цікавий мені також як композитор. Донедавна підрахував, що маю десь сорок компактів з його музикою… Параджанов у фільмі про рисунок Гавриленка каже так: ««Троянди» – це моя валер’янка». Так і я, коли не в гуморі, завжди ставлю музику Сильвестрова. І коли мені добре – також» («Кіно-Театр», 2006).

Програма заходу «Репрезентація шістдесятництва: режисер Анатолій Сирих»:

• «Григорій Гавриленко. Образ світлий» (Анатолій Сирих, 1988, 20 хв.);
• «Той самий Айгі (Зимові гульбощі)» (Анатолій Сирих, 1992, 20 хв.);
• «Валентин Сильвестров. Тихі пісні» (Анатолій Сирих, 1992, 20 хв.);
• «Сергій Параджанов. Відвідини» (Анатолій Сирих, 1994, 10 хв.);
• «Валерій Ламах. Коло життя» (Анатолій Сирих, 2013, 46 хв.).

Григорій Гавриленко, Валентин Сильвестров, Сергій Параджанов, Ґеннадій Айґі, Валерій Ламах – фільмами про цих та інших митців Анатолій Сирих ніби зробив скріншот епохи шістдесятництва. Разом із тим він створив власний жанр «синтетичної» документалістики, побудований на взаємодії музики, літератури та візуального матеріалу. Фільми режисера можуть бути прочитані на багатьох рівнях, так як вони рясніють алюзіями до безлічі інших текстів – зокрема робіт самого режисера, його сучасників, а також кінокласики. Кінохроніку і документальний матеріал режисер монтує та переосмислює в рамках ширшого художнього задуму, доповнюючи музичними темами, які відсилають до контексту доби. В радянські часи режисеру закидали «формалізм» і «параджановщину», які він нібито привносив в кінематограф, але водночас серед кінематографістів й кола інтелігенції його роботи отримували захоплені відгуки. Юрій Іллєнко після перегляду фільму присвяченого художнику Григорію Гавриленку сказав оператору стрічки Володимиру Піці: «Старик, это гениально!».

15 січня о 18:00

вул. Грушевського, 6