ДАЙТЕ МЕНІ ШАНС (1957) / МОҐІ FEST
17 ЧЕРВНЯ
СЦЕНА 6 Довженко-Центру
КИЇВ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, 1 (МЕТРО ГОЛОСІЇВСЬКА)
Провінційна дівчина Ніколь проходить шалений конкурс на позицію акторки в студії «Мега». Попри скепсис батьків та ревнощі кавалера Жака, вона поїде покоряти столицю. На Ніколь чекають спокуси дорослого життя – підступні кастинги, сексуальні домагання продюсерів, ресторани й вечірки. Особливо драматично складаються її відносини з бонвіваном Жильбером, що прагне взяти Ніколь під опіку та скористатися її молодістю. Так історія попелюшки перетворюється на драматичну боротьбу дівчини за свої гідність та право на щастя. Назва фільму «Дайте мені шанс» – фраза з сотень листів, які отримував сам Леонід Моґі від молодих дівчат, що мріяли зніматись в кіно.
Свої чотири останні фільми перед відходом на пенсію Моґі знімає у Франції часів четвертої республіки. І хоча в цей час режисера вже не кличуть на фестивалі та за, нібито, дидактизм і нещирість недолюблюють молоді критики, він продовжує тримати марку. Будучи досвідченим майстром жанрового кіно, в «Дайте мені шанс» Моґі легко змінює напружену пригодницьку інтонацію своїх голлівудських стрічок на мелодраматичну й ніжну міську історію.
Роль Ніколь в фільмі стає дебютною для акторки Мішель Мерс’є, подібно до своєї героїні вона проходить великий кастинг та навіть за пропозицію режисера змінює ім’я. Вже за кілька років вона гратиме невеликі ролі у Франсуа Трюффо та Маріо Бави, але прославиться роллю Анжеліки у відомому однойменному історичному та напіверотичному серіалі. Столичного залицяльника Жільбера у «Дайте мені шанс» – грає німецький актор з російським корінням Іван Десні, відомий зокрема роллю в «Дамі без камелій» (1953) Мікеланджело Антоніоні.
Втім моральна історія фільму у Моґі, хоча й творилася в каноні соціального реалізму «таткового кіно», насичена не лише блискучими акторськими партіями, але й критикою марнославства та відвертими антипатріархальними мотивами – Ніколь і її подруги у фільмі протистоять пихатому й самовпевненому чоловічому світу кінематографічної богеми (до якої безперечно належить й сам режисер). І хоча Моґі критикували за уникнення гострих тем французької дійсності, таких як заборона смертної кари чи проституція, «Дайте мені шанс» важливо сприймати не лише я гірку казку, але й як завзяте висловлювання про боротьбу за права. До більш актуальних проблем – початку атомної ери – Леонід Моґі мріятиме звернутися в наступному проєкті, однак цей його задум, як і авантюра з його дебютом у марокканському кіно залишаться нереалізованими.
МОҐІ FEST
Під час «Французької весни», за підтримки Французького інституту в Україні при Посольстві Франції в Україні та Італійського інституту культури в Україні, в Довженко-Центрі відбудеться «Моґі Fest» – перша масштабна ретроспектива режисера Леоніда Могилевського в Україні.
Леонід Могилевський (1899-1976) – режисер, родом з Одеси. На початку своєї кінокар’єри очолював відділ кінохроніки ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління, 1922-1930), був колегою по цеху Дзиґи Вертова та Михаїла Кауфмана. Разом із Олександром Довженком ініціював створення першої кінотеки українських фільмів.
В 1929 році Могилевський емігрував у Францію та взяв ім’я Леонід Моґі (Léonide Moguy) з яким прославився на весь світ, створюючи фільми у Франції, Італії та США. Серед найвідоміших стрічок Моґі – «Вірсавія» (1947), було номіновано на Велику міжнародну премію Венеційського кінофестивалю, та «Завтра – надто пізно» (1950) було номіновано на «Золотого Лева» – головну нагороду Венеційського кінофестивалю, та визнано найкращим італійським фільмом року.
У сучасній поп-культурі ім’я Леоніда Моґі засяяло новими фарбами завдяки Квентіну Тарантіно. Фільми Моґі – «Париж у сутінках» (1943) та «Аравійську пригода» (1944) – Тарантіно згадує серед стрічок, які надихали його на створення «Безславних виродків» (2009). А в фільмі «Джанґо вільний» (2012) навіть є персонаж, названий на честь Леоніда Могилевського – Леонід Моґі.
Програма МОҐІ FEST:
9 червня, середа – Документи епохи (1928) у супроводі наживо Сон Сови / Son Sovy
10 червня, четвер – В’язниця без ґрат (Prison sans barreaux, 1938)
11 червня, п’ятниця – Дезертир (Le Déserteur, 1939)
12 червня, субота – Париж у сутінках (Paris After Dark, 1943)15 червня, вівторок – Аравійська пригода (Action in Arabia, 1944)
16 червня, середа – Завтра вже запізно (Domani è troppo tardi, 1950)
17 червня, четвер – Дайте мені шанс (Donnez-moi ma chance, 1957)