Ніжне пристрасне палке: «Ніагара»

В останньому випуску програми «Ніжне, пристрасне, палке» дивимось фільм «Ніагара» 1991 року.

Відштовхуючись від фільму В’ячеслава Криштофовича «Самотня жінка бажає познайомитись», героїня фільму Лариса називає свою історію «Стара жінка, яка ні з ким не хоче познайомитися, але до неї весь час липнуть».

Проте їй лише 35 років і вона натурниця, яка живе у складному й контрастному світі великого міста. Серед її залицяльників — молодий прогресивний художник з буржуазними нахилами; пристарілий художник, який тільки-но отримав премію від комсомолу; «простий радянський чиновник», який приїхав невідомо звідки й неясно чим займається; амбітний політик нового зразка. Подібний стан речей її засмучує й виснажує, але зміни лякають ще більше. Свої справжні почуття вона ховає за показною бравадою, вульгарністю і своєрідним екстремізмом.

За позірною легкістю і розважальністю жанрового кіно, з елементами муратівського абсурду й феллінівського трагікомізму, приховується критика патріархального світу та експлуатації об’єктивізації й приниження жінки.

Стрічка передає атмосферу 1990-х — гострий дефіцит з нескінченними чергами; імпортні речі, які можна було отримати лише по блату; американська поп-музика; дешевий сумнівний алкоголь; дорогі столичні ресторани; тотальна розгубленість. Особливою прикрасою фільму є Київ з великою кількістю зелених насаджень та ще незабудованою Бессарабською площею.

У 1991 році «Ніагару» було відзначено Призом глядацьких симпатій на оновленому міжнародному кінофестивалі «Молодість».