Ніжне пристрасне палке: «Ніагара»

В останньому випуску програми «Ніжне, пристрасне, палке» дивимось фільм «Ніагара» (1991) Олександра Візира.

Відштовхуючись від фільму В’ячеслава Криштофовича «Самотня жінка бажає познайомитись», героїня фільму Лариса називає свою історію «Стара жінка, яка ні з ким не хоче познайомитися, але до неї весь час липнуть».

Проте їй лише 35 років і вона натурниця, яка живе у складному й контрастному світі великого міста. Серед її залицяльників — молодий прогресивний художник з буржуазними нахилами; пристарілий художник, який тільки-но отримав премію від комсомолу; «простий радянський чиновник», який приїхав невідомо звідки й неясно чим займається; амбітний політик нового зразка. Подібний стан речей її засмучує й виснажує, але зміни лякають ще більше. Свої справжні почуття вона ховає за показною бравадою, вульгарністю і своєрідним екстремізмом.

За позірною легкістю і розважальністю жанрового кіно, з елементами муратівського абсурду й феллінівського трагікомізму, приховується критика патріархального світу та експлуатації об’єктивізації й приниження жінки.

Стрічка передає атмосферу 1990-х — гострий дефіцит з нескінченними чергами; імпортні речі, які можна було отримати лише по блату; американська поп-музика; дешевий сумнівний алкоголь; дорогі столичні ресторани; тотальна розгубленість. Особливою прикрасою фільму є Київ з великою кількістю зелених насаджень та ще незабудованою Бессарабською площею.

У 1991 році «Ніагару» було відзначено Призом глядацьких симпатій на оновленому міжнародному кінофестивалі «Молодість».

РЕЄСТРАЦІЯ НА УЧАСТЬ В ПОКАЗІ