НЕБУВАЛИЙ ПОХІД: УКРАЇНСЬКА ПРОГРАМА НА ФЕСТИВАЛІ В ПОРДЕНОНЕ

04 жовтня Довженко-Центр вже вчетверте представить українську програму на найбільшому та найавторитетнішому фестивалі німого кіно в Порденоне, Італія (Le Giornate del Cinema Muto). Цьогоріч у Порденоне відбудеться презентація віднайденого і відновленого шедевру Михаїла Кауфмана “Небувалий похід” (1931) у живому музично-вокальному супроводі від Колективу Антона Байбакова. Фільм буде представлено у програмі REDISCOVERIES AND RESTORATIONS (Знахідки та Реставрації).

Початок показу: 22:30, Teatro Verdi, м. Порденоне (Італія)

Як оператор Кауфман працював на двох з трьох створених Вертовим в Україні фільмах: «Одинадцятому» (1928) та «Людині з кіноапаратом». Як режисер він зняв в Україні три власні стрічки: «Ясла» (1928), «Навесні» (1929) та «Небувалий похід» (1931). Якщо про втрачені «Ясла» українська преса нічого не писала, то «Навесні», знятий Кауфманом у Києві, в Україні був сприйнятий схвально.

В «Навесні» Кауфман використовує зняті для «Людини з кіноапаратом», але не використані Вертовим в фільмі кадри «миття» собору та київських хмарочосів, чим викликає обурення брата. Судячи з усього, Кауфман часто знімав на власний розсуд, і це не подобалось Вертову. В 1928 році друком виходить брошура з матеріалами про «Одинадцятий», в якій розкривалась теорія кіноока, не надто відома, або, принаймні, не дуже популярна в Україні.

В брошурі до «Одинадцятого» були опубліковані «Експедиційні нотатки» Кауфмана, в яких ми знаходимо підтвердження його самостійності в виборі зйомок. Описуючи процес знімання, Кауфман згадує Вертова під час зйомок сцен на Дніпрогесі та на металургійному заводі в Кам’янському на Дніпропертровщині, однак в описі сцен, знятих в шахтах Донбасу (Рутченкове) та під час військових маневрів в Одесі Вертов уже не фігурує. Отже, Кауфман знімав їх самотужки.

 «Небувалий похід» (1931) починається та завершується саме цими ретельно описаними в «Експедиційних нотатках» Кауфмана сценах, так і не включених Вертовим в фінальну версію «Одинадцятого». Отже, як деякі кадри, власноруч зняті Кауфманом для «Людини з кіноапаратом», але забраковані Вертовим, були включені ним до «Навесні», так і зняті для «Одинадцятого» сцени, які Вертов зрештою відкинув, Кауфман згодом вмонтував в «Небувалий похід». Якщо «Навесні» – Кауфманова антитеза до «Людини з кіноапаратом», то «Небувалий похід» – до «Одинадцятого».

Тогочасна українська критика ліризм Кауфмана протиставляє механістичному патосу Вертова: якщо в   «Людині з кіноапаратом» Вертова більше цікавить (кіно)апарат, то Кауфмана – людина. І ця відмінність між братами – не естетична, а світоглядна. Якщо «Навесні» тогочасна українська критика ще вважала твором школи кіноків, то «Небувалий похід» уже називають фільмом, що пориває з суворо критикованим тоді за формалізм та естетизм кіноцтвом, що дозволяє йому ненадовго протиснутись на екрани.

Зйомки «Небувалого походу» тривали 14 місяців, під час них було використано понад 14 000 м плівки. Фільм вийшов на екрани лише в червні-липні 1931 року. Кауфман явно не поспішав здавати кіно. На це були вагомі причини. Наприкінці 1929 року радянський уряд прийняв постанову про зйомки гібридних документально-художніх політпросвіт фільмів, що мали б ілюструвати щойно проголошені гасла епохи великого зламу: суцільної колективізації села (розкуркулювання), індустріалізації та боротьби з неписьменністю. Дражлива політична тема та урядова установка на агітпропфільми, накладали на Кауфмана особливу відповідальність.

Сцени колективізації та облаштування нового побуту села (створення ясел), спеціально для «Небувалого походу» знімались Кауфманом під Одесою й, імовірно, також містили кадри зі знятих ним раніше «Ясел» (1928). Бравурні сцени механізації знято в радгоспі «Гігант», одному з 14 гігантських зернових радгоспів в заселеному українцями регіоні Кубані, який займав територію розміром з Люксембург.

Крім інтегрованих в «Небувалий похід» знятих для «Одинадцятого» сцен індустріалізації Донбасу, в фільмі ми також подибуємо улюблені Кауфманом портрети дітей, тварин (особливо новонароджених), кадри стиглих кавунів та яблук, достоту запозичені в Довженка. Відтак не дивно, що за «Небувалий похід», як і за «Навесні» Кауфмана разом із Довженком цькуватимуть за «біологізм». Зображення щедрих врожаїв, щасливих селян, усміхнених дітей – все це набуває особливого трагізму, якщо пам’ятати, що щедре літо 1931 року – останнє перед великою катастрофою голоду, Голодомором, влаштованим більшовиками в Україні в 1932-33 рр. Піднесено знімаючи вражаючі картини суспільних трансформацій, Кауфман, втім, залишається достатньо спостережливим, щоб фіксувати в своїх щоденникових нотатках будні колективізації: дешеві квартири без водогону в містах, життя в наметах посеред полів по селах… Все це сьогодні відчувається як тривожне передчуття катастрофи.

Трагедія Голодомору, ніби передвіщена Кауфманом в «Небувалому поході» стала ключем для написання українським композитором Антоном Байбаковим музичного супроводу до фільму в 2016 році.

Десятиліттями забутий, «Небувалий похід» був уперше показаний в Києві в грудні 2015 року Національним центром Олександра Довженка. Копія фільму зберігається в державному кінофотофоноархіві ім. Г.С.Пшеничного в Києві, куди потрапила в 1981 році з Госфільмофонду.

Нагадаємо, що Довженко-Центр розпочав демонтстрацію українських реставрованих німих стрічок на фестивалі Le Giornate del Cinema Muto в Порденоне 2012 року, коли в рамках повної ретроспективи німих фільмів всесвітньовідомої актриси українського походження Анни Стен тут було вперше показано стрічку Віктора Туріна “Провокатор” (1926). 2013 року на пропозицію директора фестивалю Девіда Робінсона, Центр підготував велику ретроспективу “Україна: Великий експеримент”, до якої увійшло вісім повнометражних фільмів, частина з яких демонструвалася с сучасним музичним супроводом, створеним на замовлення Центру. Найбільше захоплення кінознавців викликали фільми “Два дні” (1929) Георгія Стабового і “Шкурник та “Хліб” (1929) Миколи Шпиковського, міжнародна прем’єра яких відбулась в Порденоне. Завдяки ретроспективі 2013 року в міжнародний науковий обіг увійшли транслітеровані з української мови оригінальні назви всесвітньовідомих фільмів виробництва ВУФКУ “Людина з кіноапаратом”, “Одинадцятий” та “Навесні”. У 2014 році Довженко-Центр представив на фестивалі програму ранніх анімаційних фільмів 1927-1930 рр. “Мультагітроп: українська радянська німа анімація”. Програма складалася з восьми «мультиплікаційних плакатів» («мультиплікатів» або «мультиплакатів»), фейлетонів та рекламних кіноанонсів, які збереглися в складі хронікальних кіножурналів «Кінотиждень ВУФКУ» (1927-1929), «Кінотиждень» (1929) та «Кіножурнал» (1929-1930).