“МІЛІТАРИЗАЦІЯ ПОВСЯКДЕННОСТІ” В МИСТЕЦЬКОМУ АРСЕНАЛІ

З 20 жовтня по 27 листопада в НКММК «Мистецький Арсенал» проходитиме масштабний міжнародний виставковий проект «Ефемероїди. ХХ століття у плакаті», в рамках якого Довженко-центр представить кінолекційну програму «Мілітаризація повсякденності: мій ворог – твій ворог».

Розклад програми:

4 листопада, п’ятниця, 18:00 – Мультагітпроп – збірка ранньої української радянської анімації.

Презентує Анна Онуфрієнко, кінознавець Довженко-центру.

11 листопада, п’ятниця, 18:00 – Демонізація ворога та воєнна пропаганда. Взаємовплив тексту і зображення у пропагандистських фільмах:

• «Битва за нашу Радянську Україну» (реж. Олександр Довженко, 1943);
• «Ми їдемо в Німеччину» (реж. Георг Дальстром, Українфільм часів окупації, 1943).

Презентує Олександр Маєвський.

18 листопада, п’ятниця, 18:00 – Іграшкові війни:

• «Ювілейне Свято Весни в Міттенвальді» (Фільмова служба пласту, реж. Зиновій Елиїв, 1947);
• «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» (реж. Євген Шерстобитов, 1964).

Презентує Анна Погрібна.

25 листопада, п’ятниця, 18:00 – «Ефемерна пропаганда» – збірка британських і американських агітаційних мультфільмів 40–50-х років.

Презентує Олександр Телюк, кінознавець Довженко-центру.

В 1940-х роках урядові і комерційні структури на Заході почали використовувати популярність мультфільмів для розповсюдження ідей соціального страхування, заохочення дотримання правил дорожнього руху та пересторог комуністичної загрози. Завдяки цьому на екранах з’явилися «правильний громадянин» Чарлі, цвіркун-мораліст Джиміні Крікет, а диснеївські «зірки» Ґуфі і Дональд Дак вперше зустрілися з новими урбаністичними викликами.

———————————————————————————————————

До появи телебачення, кінематограф був одним із основних візуальних медіа, який використовувався в цілях агітації і пропаганди, як у державах, які вважалися “тоталітарними”, так і у країнах, які позиціонувалися як демократичні.

У 1920-му році у СРСР був створений Агітпроп (Відділ агітації і пропаганди при ЦК КПРС), основною ціллю якого було виховувати радянських людей в дусі комунізму. Його вплив в 1920-х роках поширювався на всі сфери культури.

Збірка анімаційних короткометражних робіт “Мультагітпроп” дає уявлення про те, як велася агітація стосовно впорядкування різних сфер життя радянських громадян – від критики бюрократизму, прогульництва і капіталізму, до заохочення активного способу життя і державних позик. Разом із тим вона демонструє новаторську візуальну мову, естетичні і технологічні експерименти у сфері тогочасної української радянської анімації.

Роль кінематографа в регулюванні свідомості народних мас помітно зростає в період Другої світової війни. Всі країни, які беруть участь у протистоянні, створюють свою кінематографічну візію одних і тих самих подій. У рамках програми канонічна радянська версія буде представлена документальним фільмом Олександра Довженка “Битва за нашу Радянську Україну” (1943), протилежний погляд на вторгнення німецьких військ можна буде побачити в стрічці “Ми їдемо в Німеччину”, знятій того ж року на студії “Українфільм”, але німецьким режисером під час окупації.

В обох фільмах шляхом експресивного наративу, так званого hate-speech,  демонізується образ ворога, разом із тим відеоряд, який цей текст супроводжує, часто практично нейтральний, а основне повідомлення формується саме текстовою частиною.

Повоєнний кінематограф продовжує лінію мілітаризації, попри те, що війна ніби вже в минулому. Різні способи мілітаризації дитинства і юності можна простежити в фільмах “Хлопчиш-Кібальчиш” (1964) і документальній кінохроніці “Ювілейне свято весни в Міттенвальді” (1947), яка була знята Фільмовою службою пласту в німецькому місті Міттенвальд. Обидва фільми заохочують дітей і юнаків бути готовими до можливого наступу ворога, оскільки “життя – не жарти, не танки”.

Агітаційне кіно часів “холодної війни” в програмі представлена збіркою “Ефемерна пропаганда”, яка включає британські і агітаційні мультфільми 1940-1950-х років, зроблені на замовлення таких заангажованих інституцій, як Центральний офіс інформації Великобританії, корпорація «Дженерал Електрик», Рада суспільної моралі методистських церков Америки тощо. 

—————————————————————————————————————

Драматургія виставки «Ефемероїди. ХХ століття у плакаті», вибудовується навколо тем «людина», «війна» і «тоталітаризм» – це спрощені блоки, які дозволяють легко скласти схему історії ХХ ст., один із багатьох можливих ключів до її інтерпретації.

Протягом року куратори Мистецького Арсеналу за сприяння колег із більш ніж 10-ти музеїв України, приватних колекціонерів та міжнародних інституцій працювали над створенням ґрунтовного візуального дослідження історії Європи, яке буде представлене сотнями плакатів різних епох, стилів і напрямків. 

«Плакат розглядається як масовий продукт, засіб комунікації, який здатен формувати візуальну культуру суспільства, диктувати модні тенденції, пропагувати світоглядні настанови. І хоча з появою та розвитком нових комунікативних засобів плакат втрачає свою комунікаційну роль, але методи впливу на масову свідомість не змінилися. Пропаганда прийняла інші форми, доноситься через інші канали, але залишається як явище і в сучасному світі.

Тому, проект та теми, які він піднімає налаштовані на переосмислення певних історичних подій, спростування міфів, подолання радянської та колоніальної спадщини України, що особливо актуально зараз в напрямку деколонізації української історії. Також за допомогою проекту надається можливість подивитися у ретроспективі на зміни ролі мистецтва в ту чи іншу добу» – зазначає Анастасія Чередниченко, кандидатка історичних наук, запрошена співкураторка.

Ефемероїди – вигадане фахівцями Музею дизайну в Цюріху визначення, як найкраще передає сутність плакату – як швидкоплинність фізичного існування цього клаптику паперу, так і мінливість ідей та стереотипів, що створені за його допомогою.

Історія ХХ ст. багата подіями, які сформували сучасний світ: дві світові війни, виникнення тоталітарних режимів, розпад колоніальних імперій і становлення нових незалежних держав. Зелена революція в 40-70-тих роках ХХ ст. разом із успіхами медицини призвели до швидкого зростання населення Землі та тривалості життя людини.

ХХ ст. – ера технологічної революції і низки проривних винаходів, що визначило перехід від індустріального до інформаційного суспільства. Водночас межа ХХ і ХХІ століть стала часом загострення глобальних проблем людства: перенаселення, вичерпання ресурсів, деградація довкілля.  Всі ці зміни знайшли своє відображення у плакаті як особливому виді графічного мистецтва. В рамках проекту спробуймо розглянути його як історичний артефакт, який відбиває усталені суспільні стандарти й ідеології свого часу.