Львів: Лекція “Німота аматорського кіно”

Провідна кінознавиця Довженко-Центру Анна Онуфрієнко прочитає лекцію “Німота аматорського кіно: візуальні прийоми побудови наративу” в Центрі міської історії Львова.

Аматорські фільми довгий час розглядали переважно як документальні джерела візуальної інформації, залишаючи за бортом хоч і невеликий, але дуже цікавий масив ігрових любительських фільмів. Цінність аматорських фільмів часто вбачають у тому, що вони зафіксували сфери життя і події, до яких офіційне кіно не мало доступу, тому про аматорське кіно прийнято говорити з точки зору змісту, а не форми, досліджувати те “що” на них знято, а не “як”. Одна з причин цього – те, що далеко не всі аматори приділяли багато уваги формальній стороні кінопроцесу, доходили до стадії “постпродукції”, монтажу і створення цілісних кіноісторій. Тим цікавіше розглянути такі закінчені авторські роботи, які всі ці ланки пройшли, подивитися на них не стільки як на документальні джерела, а передусім як на естетичні твори, спроби створити свою кіномову.

Часто нові кіноформи народжувалися як необхідність долати певні технічні і матеріальні обмеження. Зокрема одним із найсерйозніших випробувань для кіноаматорів була відсутність звукової доріжки на радянських любительских кінокамерах і кіноплівках. Німота аматорських фільмів була викликом особливо для тих авторів художніх аматорських фільмів, які намагалися вибудувати наратив, розповісти сюжетну історію, зрозумілу глядачам. Але побудова наративу – це передусім соціальна дія, це “спосіб організації досвіду, яким можна поділитися” (Девід Бордвелл).

Парадоксальність ситуації в тому, що автори аматорських фільмів другої половини ХХ століття створюють наратив для аудиторії, яка виросла на звуковому кіно. Більше того, вони самі – глядачі звукових фільмів і стилізують власні картини під тогочасне жанрове популярне кіно (шпигунські трилери, комедійні мелодрами, бойовики і тп). Ми уважно переглянемо ці ігрові фільми, щоб зрозуміти, якими візуальними прийомами автори компенсують німоту своїх аматорських стрічок. Подумаємо над тим, чи можливо наприкінці ХХ століття повернутися до практики раннього дозвукового німого кіно, як осмислюють брак звуку у своїх фільмах кіноаматори і чи наближають їх такі рефлексії над кіно як медіа до практик авангардних художників.

Щоб відвідати лекцію, будь ласка, зареєструйтесь.