КУРАТОРСЬКИЙ СТЕЙТМЕНТ ПРОГРАМИ “ПОЛІТИКА РИТМУ: КІНЕМАТОГРАФ УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ”

В Берліні триває програма українського кіно «Політика ритму: кінематограф українського авангарду». В рамках цієї програми німецькі глядачі зможуть побачити найбільш репрезентативні фільми експериментальних течій українського кінематограф 1920-х років. Відреставровані фільми для показу в Берліні надав Національний центр Олександра Довженка.

Сьогодні в залах Інституту кіно та ведеоарту «Арсенал» відбудеться показ двох українських фільмів «Хліб» (реж. Микола Шпиковський, УРСР, 1929) та  «Перекоп» (реж. Іван Кавалерідзе, УРСР, 1930). До кінця тижня в рамках програми «Політика ритму» будуть також показані «Штурмові ночі» (реж. Іван Кавалерідзе, УРСР, 1931), «Людина з кіноапаратом» (реж. Дзиґа Вертов, УРСР, 1929). Останні три фільми буде озвучувати Хачатур Канаян – учасник ансамблю Mosaik, митець, який працює в сфері конкретної та нової музики.

Кураторами програми виступили Ґеорґ Вітте, Єлєна Воґман (Вільний університет, Берлін) та Станіслав Мензелевський (Центр Довженка, Київ). До вашої уваги кураторський текст програми.

***

Клішоване уявлення про радянський революційний фільм, як правило, ігнорує  національне і регіональне розмаїття тодішньої кінематографії. Концентруючись на фільмах ВУФКУ, економічно та адміністративно автономної державної кіномонополії УРСР, ця ретроспективна намагається представити більш диференційовану історичну картину.

Однак ідеться не лише про історичну перспективу та географію. Ідеться також і про сучасні нам події, про місце кінематографічної спадщини та роботу Національного Центру Олександра Довженка, який, незважаючи на політичні кризу останніх років продовжує виконувати масштабну роботу їз реставрації, публікації та популяризації цінних архівних матеріалів. Так, проекти Центру Довженка спрямовані, зокрема, і на перегляд відносин між політичним і естетичним.

Якими б різними не здавалися фільми ретроспективи, усі вони є результатом революції. Утім, ідеться не так про кінематографічну пропаганду, як про політико-естетичні маніфести, зосереджені не лише на політичних прапорах, а й на унікальних обличчях; не лише на кулаках, а й на рухомих тілах і жестах; не лише на експлуатації природних ресурсів та індустріалізації, а й на формах і текстурах, зрештою, на політиці ритму.

Ця ретроспектива покликана не лише наративізувати та ілюструвати історію. Ритміка фільму і ритміка революції взаємодіють на багатьох різних рівнях, змінюючи простір і сприйняття. Від буденності індустріалізованої праці, через геополітичні трансформацій міста і села аж до зіткнення різних історичних епохи у конфлікті старого і нового – ось траєкторія цієї трансформації.

Ретроспективу також доповнено кінематографом «малих жанрів», маловідомими трейлерами та анімаційними роликами, які зазвичай передували показам німих фільмів.