Культурфільм: Українське єврейство у кіно

Четвертаподія освітньої програми Культурфільм:

— Онлайн-лекція Йоханана Петровського-Штерна «Палестинофільська утопія: держава до держави»

Йоханан Петровський-Штерн — голова Кафедри єврейських студій та професор єврейської історії на історичному факультеті Northwestern University в Чикаго.

Викладає ранньо-модерну та модерну єврейську історію, вступні курси до біблійних та талмудичних студій, єврейський містицизм та кабалу, курси з історії євреїв Східної Європи, ранній сіонізм, єврейсько-українськи стосунки та слов’янсько-єврейські літературні зв’язки.

Автор більш ніж ста наукових статей та семи монографій, серед яких «Штетл: Золота доба», «Анти-імперський вибір» (премія Американської Асоціації Україністів), «Євреї та українці: тисяча років співіснування» (разом з Павлом-Робертом Маґочієм, нагорода Президента Львівського книжкового форуму). Зараз працює над монографією «National Democracy Behind Bars: Jewish and Ukrainian Dissidents in the Gulag».

— Перегляд уривків фільму «Життя євреїв в Палестині» (1913, режисер Ноа Соколовський).

Надихаючись фільмами-подорожами братів Люм’єрів, кінематографісти одеської кіностудії «Мізрах» Ноа Соколовський та Мирон Гроссман показують повсякденний побут єврейської громади на території Османської Палестини: їх пересічне життя, роботу та неймовірну природу, яка фактично стає ще один важливим героєм фільму. 

Водночас серед людей, яких показано на екрані переважна більшість — євреї-ашкеназі, які іммігрували до Османської Палестини в період між 1904 та 1914 роками. Саме тоді до цих територій подалося близько 35 000 євреїв, здебільшого з Російської імперії.

Серед них — засновник та перший мер Тель-Авіва Меїр Дізенгоф, засновник легендарної Академії мистецтв та дизайну “Бецалель” Борис Шац та багато інших важливих для ізраїльської історії людей.

Режисер стрічки Ноа Соколовський сам був послідовником сіоністського руху Теодора Герцля та його ідеї «земля без народу для народу без землі». І саме ці ідеї він хотів передати через свій фільм. Як наслідок стрічку з великим захопленням зустріли представники єврейської громади в Російській імперії, що навіть викликало занепокоєння таємної поліції. Разом з тим, в 1914 році на сіоністському з’їзді у Відні фільм розкритикували активісти більш поміркованого лівого крила за ігнорування в ньому присутності місцевого арабського населення.

Зрештою, стрічка була втрачена майже відразу після перших показів, довгий час про її існування нічого не було відомо. Лише в 1997 році фільм «Життя євреїв в Палестині» був віднайдений в архіві Національного центру кінематографії Франції.