Культурфільм: Українське єврейство у кіно

Друга подія освітньої програми Культурфільм:

– Лекція Марти Гавришко «Гендер і геноцид: єврейські жінки під час Голокосту в Україні»

Марта Гавришко — історикиня, кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Інститтуту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, запрошена дослідниця Інституту студій Голокосту імені Візенталя (Австрія).

Сфера наукових інтересів: жіноча/гендерна історія, Друга світова війна, Голокост, український націоналізм, фемінізм і мілітаризм, усна історія, студії пам’яті.

Авторка книги «Жіночі історії війни» (Харків: КСД, 2018) та низки академічних і науково-популярних статей про жіночі досвіди українського націоналістичного підпілля і Голокосту. Проходила наукове стажування у Меморіальному музеї Голокосту (США), Яд Вашем, Університеті Монаша, Яхад-ін Унум, Гамбурзькому інституті суспільних досліджень та інших установах.

– Перегляд фільмів «Побачення з батьком» / «Місія Рауля Валленберґа» (1990, режисер Олександр Роднянський).

«Побачення з батьком»

Марія Кампф їде потягом на останнє тюремне побачення до свого батька Івана – нацистського злочинця, одного з останніх радянських засуджених до смертної кари. В інтимних діалогах в купе і готелі вона згадує біографію батька та обставини його злочину – участі у вбивстві понад 816 євреїв в Іванополі під Житомиром під час Другої світової війни. Паралельно ці події півстолітньої давнини згадує Рахель Качановська, єврейка з того ж села, якій вдалося вижити.

Звертаючись до складних тем Голокосту та злочину і кари, Роднянський у своєму фільмі також використовує архівні кадри трибуналу та демонстративного повішання нацистських злочинців, що відбувалися в Києві в січні 1946 року. Історична дистанція, що виникає таким чином, з одного боку, немов, закликає до гуманізму та прощення, з іншого – актуалізує та заново повертає страшне минуле.

Так у фільмі згадується на меморіал, який був встановлений євреями на місці трагедії, але пізніше знесений владою. Так замість персонального звинувачення виникає докір радянській політиці пам’яті, що героїзувала солдатів, нехтуючи конкретними жертвами.

Пізніше скорочена версія фільму у вигляді окремого сюжету була включена Роднянським до його стрічки «Прощавай, СРСР».

«Місія Рауля Валленберґа»

Рауль Валленберг — шведський дипломат, який провів 1944–1945 роки в Будапешті й за цей проміжок часу, використовуючи повноваження представника нейтральної країни та особисті зв’язки серед військових, врятував життя десяткам — за деякими підрахунками, до сотні — тисяч угорських євреїв. У січні 1945 року Валленберга затримали радянські спецслужби; чутки щодо його подальшої долі розходяться. Кінематографісти прогресивного творчого об’єднання “Четвер” від студії “Київнаукфільм” прослідкували спроби родичів Валленберга дошукатися правди у перебудовному СРСР.

Є таємниці, що не вийшли назовні навіть із настанням “гласності”, і історія Валленберга — яскраве тому підтвердження, тим більше враховуючи, що станом на кінець 2010-х жодних зрушень у справі немає. Ефективна стратегія Олександра Роднянського — діяти всупереч матеріалу, котрий буцімто передбачає перебудовний антисталінський “історичний детектив”; замість цього режисер дарує екранний час ненадійним свідкам та аналітикам, не шукає зниклої історичної правди, а фіксує рихлу матерію історичної пам’яті (чи мітології, що її успішно заміняє) “одної шостої планети” станом на 1990-й рік.

Через рік по створенню фільм Роднянського був показаний на першому Єврейському кінофестивалі від Єврейського музею та Лінкольн-центру в Нью-Йорку. “Місію” також було відзначено Гран-прі VI кінофестивалю в Валенсії, Іспанія, і нагородами багатьох інших міжнародних фестивалів.