КОЛО ДЗИҐИ. МУЛЬТАГІТРОП

23 листопада Національний Центр Олександра Довженка представить музичний кінопермоманс КОЛО ДЗИҐИ. Мультагітроп. Програма включає в себе вісім українських німих мультфільмів 1927-1930 рр.

Зазнавши впливу конструктивізму, українська авангардна анімація 1920-тих років була цариною як художніх, так і технологічних експериментів, які породили чимало дивовижних відкриттів, як-то, винайдений В’ячеславом Левандовським (1897-1962), «автоматичний олівець», далекий родич комп’ютерної анімації.

Народження української анімації датується 1926 роком, коли Левандовський почав роботу над анімаційними фільмами «Казка про солом’яного бичка» (1927)  та «Українізація» (1927), присвячені недавно проголошеній більшовицькою партією політиці підтримки національних культур. Із усіх українських німих мультфільмів ці два були найдосконаліші: як за художнім виконанням, так і за технічним рівнем. Робота над обома фільмами розпочалася на Одеській кінофабриці ВУФКУ, але тільки перший з них було завершено в Одесі, а другий – вже в Києві на базі створеної наступного року Центральної мультиплікаційної майстерні ВУФКУ, яку очолив В’ячеслав Левандовський та його товариш, піонер радянської мультиплікації Володимир Дев’ятнін (1891-1964).

Попри те, що перші українські мультфільми не збереглися, дивом вцілілі агітаційні та рекламні «мультиплакати» на актуальні теми роззброєння, соціалістичного будівництва, боротьби з бюрократизмом тощо, створені на базі Кінотехнікуму ВУФКУ в 1927-1930 рр., дають певне уявлення про можливості ранньої української авангардистської анімації, позначеної впливом конструктивізму.

Програму «Мультагітроп» складено з «мультиплікаційних плакатів» («мультиплікатів» або «мультиплакатів»), фейлетонів та рекламних кіноанонсів 1927-1930 років. Часто анонімні, вони збереглися в складі хронікальних кіножурналів «Кінотиждень ВУФКУ» (1927-1929), «Кінотиждень» (1929) та «Кіножурнал» (1929-1930), сюжети яких передували демонстрації фільмів у кінотеатрах з 1927 року.

Світова прем’єра програми відбулась в жовтні цього року на 33-му фестивалі Le Giornate del Cinema Muto в Порденоне, де була названа однією з найцікавіших програм фестивалю.

В Україні вперше деякі фільми програми демонструвались під час відкриття цьогорічного Книжкового Арсеналу, після чого також були представлені на найбільшому словацькому фестивалі експериментальної анімації Fest Anca.

Музику до програми створив український композитор Юрій Михальчук – композитор, автор музики до німих стрічок «Два дні» (1927), «Отелло» (1922), «Сумка дипкур’єра» (1926), «Провокатор» (1926). Показу передуватиме dj-set від DjU-RA.

Показ є спеціальною подією в рамках заключення фестивалю відеопоезії «Циклоп» та відбудеться о 20.00 в FEDORIV Hub, вул. Червоноармійська, 5. Вхід за реєстрацією. Запросіть друзів на подію у Facebook.

Довідка

Довженко-Центр розпочав демонстрацію українських реставрованих німих стрічок на фестивалі Le Giornate del Cinema Muto в Порденоне 2012 року, коли в рамках повної ретроспективи німих фільмів всесвітньовідомої актриси українського походження Анни Стен тут було вперше показано стрічку Віктора Туріна “Провокатор” (1926).

КОЛО ДЗИҐИ – серія започаткованих Довженко-Центром музичних кіноперформансів, в рамках яких відбуваються прем’єри відреставрованих українських німих фільмів в супроводі сучасної музики.

ДНІПРЕЛЬСТАН  (Центральна мультиплікаційна майстерня ВУФКУ, Київ – 1927)

3ꞌ24″

Режисер-мультиплікатор Євген Макаров

Це навчальний анімаційний фільм дає популярний звіт про перебіг будівництва Дніпрогесу, наводить причини будівництва та безсумнівні переваги. Цей масштабний проект спрямований на «приборкання» могутнього Дніпра задля будівництва гідроелектростанції, став не лише одним із ключових подій індустріалізації та першої п’ятирічки, а й синонімом соціалізму. Ба навіть комунізму, пригадуючи рецепт Леніна: «Комунізм є Радянська влада плюс електрифікація всієї країни».

ПРОДАНИЙ АПЕТИТ  (ВУФКУ – 1927) (мультиплікаційний анонс)

1ꞌ58″

Режисер-мультиплікатор Євген Макаров (?)

«Проданий апетит» нетиповий фільм на українського кіно часів НЕПу. Знятий за мотивами  однойменного памфлета французького марксиста Поля Лафарга, прекрасний антикапіталістичний фільм Ніколая Охлопкова показує історію безробітного водія (його зіграв видатний Амвросій Бучма), який продає свій апетит багатію, аби той мій поїдати більше. У Радянському Союзі для подібної споживацької логіки просто не було місця. Фактично, не було що споживати. Хоча фільм Охлопкова вважається втраченим, його мультиплікаційний трейлер, на щастя, зберігся.

ОДИНАДЦЯТИЙ   (Центральна мультиплікаційна майстерня ВУФКУ, Київ – 1928) (мультиплікаційний анонс)

2ꞌ18″

Режисер-мультиплікатор Євген Макаров

«Одинадцятий» став першим фільмом Вертова знятим в Україна на ВУФКУ. Знімаючи фільм, який би прославив досягнення першої п’ятирічки та десяту річницю соціалістичного правління, Вертов спромігся створити один із беззаперечних шедеврів в історії документального кіно.  

ПОЗИКА НА ІНДУСТРАЛІЗАЦІЮ (Центральна мультиплікаційна майстерня ВУФКУ, Київ – 1928)

1ꞌ

Режисер-мультиплікатор: ?

Ця коротенька мультиплікаційна реклама намагається переконати радянських громадян позичати їхні зарплати державі. Починаючи з 1927 року та протягом усієї індустріалізації радянська влада активно пропагує систему державних позик. Ішлося, здебільшого, про довгострокові позики, часом навіть про десятирічні, зобов’язання за якими, як правило. Згодом анульовувались.

КАЗКА ПРО ЗАГАЛЬНЕ РОЗЗБРОЄННЯ (Державний технікум кінематографії ВУФКУ, Одеса– 1929)

4ꞌ51″

Режисер-мультиплікатор М.Вейцман

Гостра сатира на імперіалізм та його зрадницьку природу стала популярним жанром радянської пропаганди. Гра із лицемірством та подвійними стандартами Заходу, завжди знаходила відгук у радянської аудиторії. У цьому мультиплакаті, роззброєння править за таку собі пацифістську маску, за якою приховано справжні мілітаристські амбіції буржуазії.  

ПРОГУЛЬНИК (Центральна мультиплікаційна майстерня ВУФКУ, Київ – 1929)

1ꞌ58″

Режисер-мультиплікатор Яків (?) Ройтман

Внутрішня політика Радянського Союзу визначалася переважно пошуком ворогів держави. У таборах можна було знайти куркулів, буржуазних націоналістів і  формалістів на додачу з «натуралістами» (митці, яких звинувачували у надмірній поетизації природи та нехтуваннями партійними та індустріальними реаліями). Цей мультплакат представляє нам чергового класового ворога – прогульника. Для радянської системи, заснованій на сакралізації праці, прогульник ставав не просто соціальним маргіналом, а пекельним єретиком. Тож очевидно, що ним нехтують не тільки радянські громадяни а й класово свідомі радянські тварини.

БЕРЕЖІТЬ ПАПІР (Центральна мультиплікаційна майстерня ВУФКУ, Київ – 1930)

2ꞌ52″

Режисер-мультиплікатор Яків (?) Ройтман

Одна з небагатьох «зелених» мультиплікацій раннього радянського періоду «Бережіть папір», гостро критикує неефективність бюрократичної системи. Відтворюючи типовий кафкіанський сценарій, на екрані обиватель у бюрократичній пастці. Мультфільм заохочує людей відмовитися від надмірної паперової тяганини, позбутися даремних бюрократі, оптимізувати індустріальне виробництво та запровадити технології з переробки.

ПАЛАЦ МИСТЕЦТВ СРСР (? – 1930)

2ꞌ32″

Режисер-мультиплікатор: Ніколай Ходатаєв (?)

Мультиплікат «Палац мистецтв СРСР», включений до «Кіножурналу ВУФКУ» №10 за 1930 рік, за атрибуцією російських кінознавців Петра Багрова та Георгія Бородіна – продукція російських радянських мультиплікаторів кола Ніколая Ходатаєва. Мультфільм зображає психоделіку аніміованих музичних інструментів, театральних костюмів та інших мистецьких атрибутів, що повним ходом прямують у палац мистецтв СРСР. Мистецтво в Союзі ніколи не було автономною сферою, оскільки радянський естетичний проект зачіпав не лише надбудову, а й створював новий, утопічний вимір радянської реальності.