Кінолекторій: Показ «Звенигора» / Поетичне кіно. Витоки

В рамках ретроспективної програми «Поетичне кіно. Витоки» дивимося стрічку «Звенигора» (1928) Олександра Довженка. Фільм представить кінознавець Станіслав Битюцький.

«Еклектична, велетенська поетична фреска, що охоплює дві тисячі років буття на двох тисячах метрах кіноплівки, “Звенигора” є експериментальним твором, який можуть зрозуміти тільки глядачі, обізнані з історією України».

Так описує перший фільм німої трилогії Довженка кінознавець Любомир Госейко. Після «Звенигори» за Довженком закріпилося реноме провідного українського кінорежисера, а сам фільм спричинив запеклу дискусію про національний кінематограф.

«Звенигора» у багатьох рецензіях і відгуках отримала статус “першого українського фільму”, тоді як на українських кінофабриках до цього було відзнято близько ста фільмів, серед яких можна знайти екранізації української класики, історичні картини та стрічки про революційні події в Україні. Дослідник українського кіно Богдан Небесьо у своїй роботі, присвяченій німій кінотрилогії Довженка, пов’язує це з тим, що саме «Звенигора» змогла виразити світогляд багатьох українських критиків та інтелігенції:

«На відміну від російських колег, які підходять до історії з марксистської, класової позиції, Довженко розглядає українську історію як невід’ємну складову нової ідентичності та нової свідомості соціалістичної України. У заключному епізоді «Звенигори» потяг прогресу не знищує діда (українську національну історію), а підбирає та везе у майбутнє».

Фільм демонструється із сучасним музичним супроводом україно-польського етно-джазового проєкту FuTUREthno.

Ретроспективна програма «Поетичне кіно. Витоки» складається із фільмів, які стали предтечею бурхливої хвилі 1960-х—1970-х.

У рамках цієї програми поговоримо про межі поетичного та його означення. Через вступні лекції та відкриті дискусії спробуємо підважити та розширити класичний канон течії. Здувши з неї пил, поглянемо на головну хвилю українського кіно через сучасну оптику та європейський контекст.