Кінолекторій: Показ «Андрієш» / Поетичне кіно. Витоки

В рамках ретроспективної програми «Поетичне кіно. Витоки» дивимося стрічку «Андрієш» (1954) Сергія Параджанова і Якова Базеляна. Фільм представить кінознавець Станіслав Битюцький.

Злий чарівник Чорний Вихор викрадає в хлопчика-пастуха Андрієша його стадо разом з вірним псом Лупаром. Андрієш вирушає на їх порятунок. Дорогою він отримує в подарунок чарівну сопілку, що допомагає знайти дорогу до замку чарівника. А також приходить на поміч чисельним жертвам Чорного Вихра, які вже давно страждають від злодіянь терана.

Дебютний фільм Сергія Параджанова, знятий за молдавською казкою Єміліяна Букова на Київській кіностудії імені Олександра Довженка, куди режисер влаштувався по закінченню ВДІКу. Ще під час навчання Параджанов зробив за цим матеріалом короткометражний дипломний фільм «Молдавська казка». Його особливістю було поєднання лялькової анімації та живої природи, що слугувала фоном. «Андрієш» став його розширеним та більш масштабним ігровим рімейком.

Співрежисером фільму став ще один дебютант Яков Базелян, хоча «Андрієш» був здебільшого параджанівським проєктом. В стрічці можна знайти витоки стилю та мотиви, які в подальшому проявляться в «Тінях забутих предків». Проте сам фільм ще тяжіє до традицій радянської кіноказки, зокрема до стрічок Алєксандра Роу. Як і в них в Параджанова уніфікованість бере гору над національною ідентифікацією.

Врешті решт фільм не мав касового успіху, його критикували за недоопрацьований сценарій, але й відмічали юного виконавця головної ролі Кості Руссу, операторську роботу Сурена Шахбазяна та музичне оформлення.

Ретроспективна програма «Поетичне кіно. Витоки» складається із фільмів, які стали предтечею бурхливої хвилі 1960-х—1970-х.

У рамках цієї програми поговоримо про межі поетичного та його означення. Через вступні лекції та відкриті дискусії спробуємо підважити та розширити класичний канон течії. Здувши з неї пил, поглянемо на головну хвилю українського кіно через сучасну оптику та європейський контекст.