KINO42: Дивне, химерне, фантастичне. Анімація

Екранізація Стівена Кінга, подорож в потойбічний світ, привіт Гоголю, історія химерного кохання картоплі і ножа та багато іншого.

Усе це — українська анімація, про яку ви могли не знати. Це фільми, які балансують на межі страшного та кумедного, абсурдного та гротескного. Історії, створені та намальовані справжніми фанатами своєї справи – режисерами студії Київнаукфільм/Укранімафільм, які вдавалися в своїй роботі до яскравих вигадок, експериментували з різними стилями та створювали анімаційні фільми, які не перестають дивувати й сьогодні.

У четвер анімаційну добірку представить кінознавиця Довженко-Центру Альона Пензій.

1. Савушкін, який не вірив у чудеса, реж. Олена Барінова, 1983, 10 хв. 

Чиновник «Прохідно-розхідного відділу» Євген Савушкін повертається з відпустки за свій рахунок й розповідає колегам дивну історію. Під час прогулянки лісом він зустрів жабу, яка хотіла попросила її поцілувати. Савушкін відмовляється, проте пізніше дуже жалкує про це… Рідкісний приклад пародії на такий популярний в добу «застою» жанр виробничої драма. Проте запам’ятовується мультфільм не лише смішними й фантастичними сюжетами, але й стриманою карикатурною й монотонною графікою.

2. Бій, реж. Михайло Тітов, 1986, 10 хв. 

Джон Реншо — колишній військовий, а нині кілер. Після вбивства директора фабрики іграшок, він отримує посилку з іграшковим набором солдатиків та бойової техніки. Але раптово виявляється, що всі вони не просто оживають на очах, але влаштовую справжню війну проти Реншо. Тож тому не лишається нічого іншого як вступити з ними бій. «Бій» — це перша українська екранізація Стівена Кінґа (оповідання «Поле бою»). Завдяки використання техніки тотальної анімації (метод, коли рухаються не лише персонажі, але й фон), автором вдалося створити ефект рухливою камери та зображення, що візуально відсилає до набираючих моду кінобойовиків.

3. Страшна помста, реж. Михайло Тітов, 1988, 19 хв. 

Козака Івана за відвагу відзначили дуже високою нагородою. Але далеко не всім це припало до вподоби. Серед останніх був його брат Петро, який не лише забрав гроші у Івана, а й допоміг тому провалився у прірву. Проте не зауважив лиходій лише одного – що за вчинене зло доведеться нести відповідальність перед нащадками. Екранізація однойменної повісті Миколи Гоголя, створена одним з ключових майстрів української химерної анімації Михайлом Тітовим.

4. Любов та смерть картоплі звичайної, 1990, реж. Наталя Марченкова, 9 хв. 

Історія життя звичайної картоплини, яка народилася на одному з полів, а потім була доставлена ​​в місто. Опинившись в квартирі, разом зі своїми товаришками, вона спостерігає за життям місцевих, а одного разу взагалі закохується в ніж. Ідея мультфільму прийшла до Наталі Марченкової та Наталі Гузєєвої на кухні в той момент, коли Марченкова готувала картоплю. Так швидко з’явилася сценарій, а за нею й сам мультфільм-мюзикл, музику до нього написав легендарний композитор Володимир Бистряков, в чоловічі партії виконав Павло Зібров. 

5. Страсті-мордасті, реж. Володимир Гончаров, Вадим Тюряєв, Олександр Бубнов та Валерій Конопльов, 1990, 10 хв. 

Горор-альманах, який складається з трьох коротких історій. Перша про шматок м’яса, за яким по кухні ганяються руки, бажаючи зробити з нього фарш. Друга про гостя з невідомих світів, який вночі опинився на Землі. Третя про Колобка, який намагається поглинути на своєму шляху зголоднілих тварин. Поєднуючи різні техніки та стилі режисери Володимир Гончаров, Вадим Тюряєв, Олександр Бубнов та Валерій Конопльов створили серію експериментальних робіт, які поєднує неймовірна уява авторів та чисельні химерні образи, які рідко побачиш в класичній українській анімації.

6. День народження Юлі, реж. Наталя Марченкова, 1995, 14 хв. 

Сучасна казка про дівчину, яка шукає свою втрачену душу. Перше кохання, ревнощі, смерть — все є в цій фантастичній картині. Наречений Юлії трагічно загинув. Трохи посумувавши, Юлія знову вирішила вийти заміж. Ось тільки мертвий наречений повернувся по душу Юлії. Щоб врятувати її, довелося дівчині вирушити у потойбічний світ.

7. Синя шапочка, реж. Наталя Чернишова, 1998, 10 хв. 

На холодному Північному морі, а може навіть океані, шторм. Для рибалки це не найкращий час. Він знічев’я йде у ліс, зрубати дерево для кіля, а опиняється спочатку в винному підвалі священника, а потім — на священному вогнищі інквізиції. Всі ці дива були б не можливі без синьої шапочки. Анімаційна робота Наталі Чернишової, овіяна солоним морським вітром та романтичним духом шотландських казок, але не позбавлена постмодерністського гумору притаманного українській анімації 1990-х.