АРАВІЙСЬКА ПРИГОДА (1944) / МОҐІ FEST

Навесні 1941 року Майкл Гордон, американський журналіст з амбіціями британского детектива, повертається додому, в Нью-Йорк, та разом із філадельфійським колегою зупиняється в Дамаску. Доки Гордон насолоджується товариством прекрасних дам, його приятель конає десь у підворітті з ножем у спині.

У пошуках правди та справедливості Гордон виходить на слід таємничого персонажа, який поквапом  скуповує всіх верблюдів у місті. Та за цим зоологічним зацікавленням криється масштабна нацистська інтрижка в орбіту якої потрапляють американці, французи, німці та “вільні араби”. На кону – контроль над Суецьким каналом.  

Могилевський тікав від війни та окупації, але весь час повертався до цього травматичного досвіду у своїх фільмах. І якщо в своїй першій  Голлівудській стрічці для 20th Century Fox “Париж у сутінках”, він звертається до героїчної боротьби французького руху опору, то події “Аравійської пригоди”, слідом за хітовою “Касабланкою” відбуваються в екзотичному просторі арабського світу. У світі, де протистояння з нацистами, байдуже, що тактичне, завершується терапевтичною перемогою. 

Фільм знімався на “скромному” голівудському мейджорі RKO Pictures – студії, що спеціалізувалася на бюджетному горрорі та нуарі, але вже встигла прогриміти на весь світ “Кінг-Конгом” (1933) та “Громадянином Кейном” (1941).

Саме “Кінг-Конгу” Могилевський завдячує експозицією фільму –  верблюдами, конями та панорамами пустель – що продаватиметься як основна орієнтальна принада фільму. Ці антропологічні замальовки вперше знімалися для сиквелу пригод велетенської доісторичної мавпи, а згодилися для поневірянь американського журналіста.

Його роль дісталася Джорджу Сандерсу, англійцю, народженому в Санкт-Петербурзі, який не лише встиг знятися у Хічкока, отримати «Оскар» за «найкращу чоловічу роль другого плану», а й засвітитися в телесеріалі DC про Бетмена. 

Зрештою, сама “Аравійська пригода” посіла своє місце на олімпі американського маскульту. Сам Квентін Тарантіно згадує “Аравійську пригоду” та “Париж у сутінках” серед стрічок, які надихали його на створення “Безславних виродків”, ставлячи їх в один ряд із роботами Жана Ренуара та Фріца Ланґа. Ба більше, після знайомства з ними Тарантіно назвав на честь Леоніда Могилевського персонажа Денніса Крістофера (Leonide Moguy) у “Джанґо вільному”.

МОҐІ FEST

Під час «Французької весни», за підтримки Французького інституту в Україні при Посольстві Франції в Україні та Італійського інституту культури в Україні, в Довженко-Центрі відбудеться «Моґі Fest» – перша масштабна ретроспектива режисера Леоніда Могилевського в Україні

Леонід Могилевський (1899-1976) – режисер, родом з Одеси. На початку своєї кінокар’єри очолював відділ кінохроніки ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління, 1922-1930), був колегою по цеху Дзиґи Вертова та Михаїла Кауфмана. Разом із Олександром Довженком ініціював створення першої кінотеки українських фільмів.

В 1929 році Могилевський емігрував у Францію та взяв ім’я Леонід Моґі (Léonide Moguy) з яким прославився на весь світ, створюючи фільми у Франції, Італії та США. Серед найвідоміших стрічок Моґі – «Вірсавія» (1947), було номіновано на Велику міжнародну премію Венеційського кінофестивалю, та «Завтра – надто пізно» (1950) було номіновано на «Золотого Лева» – головну нагороду Венеційського кінофестивалю, та визнано найкращим італійським фільмом року. 

У сучасній поп-культурі ім’я Леоніда Моґі засяяло новими фарбами завдяки Квентіну Тарантіно. Фільми Моґі – «Париж у сутінках» (1943) та «Аравійську пригода» (1944) – Тарантіно згадує серед стрічок, які надихали його на створення «Безславних виродків» (2009). А в фільмі «Джанґо вільний» (2012) навіть є персонаж, названий на честь Леоніда Могилевського – Леонід Моґі.

Програма МОҐІ FEST:

9 червня, середа – Документи епохи (1928) у супроводі наживо Сон Сови / Son Sovy
10 червня, четвер – В’язниця без ґрат (Prison sans barreaux, 1938)
11 червня, п’ятниця – Дезертир (Le Déserteur, 1939)
12 червня, субота – Париж у сутінках (Paris After Dark, 1943)15 червня, вівторок – Аравійська пригода (Action in Arabia, 1944)
16 червня, середа – Завтра вже запізно (Domani è troppo tardi, 1950)
17 червня, четвер – Дайте мені шанс (Donnez-moi ma chance, 1957)

РЕЄСТРАЦІЯ НА УЧАСТЬ В ПОКАЗІ