УБИВЦЯ ДМИТРІЙ КАРАМАЗОВ НА ANNA STEN’S PORDENONE FILM BOOK
м.Київ, вул. Лаврська, 12, “Мистецький Арсенал” (праве крило)
З нагоди ретроспективи німих фільмів української кіноактриси, зірки американського та європейського кіно Анни Стен (1908-1993) в рамках найповажнішого в світі фестивалю німого кіно Le Giornate del Cinema Muto 2012, що триватиме в Італії (Порденоне) в дні проведення Книжкового Арсеналу, Національний центр Олександра Довженка представить ретроспективну програму найвідоміших екранізацій літературних творів за участю актриси.
06 жовтня 18.00
УБИВЦЯ ДМИТРІЙ КАРАМАЗОВ (Німеччина, 1931), реж. Федір Оцеп – за романом Федора Достоєвського «Брати Карамазови»,
Німецький чорно-білий художній фільм 1931 року режисера Федора Оцепа, який було створено в двох редакціях – франко- (Les frères Karamazoff) та німецькомовній (Der Mörder Dimitri Karamasoff), з задіянням в кожному з них різних акторів. Головні ролі в обидвох версіях зіграли Анна Стен та Фріц Кортнер. Завдяки експресіоністичній образності та тонкому психологізму, втіленому в бездоганній грі акторів, стрічка вважається одним із шедеврів раннього звукового кіно.
АННА СТЕН
Народжена в Києві в 1908 році як Анна Фесак уже 1927 року вона стає впізнаваною радянською зіркою після таких фільмів як “Дівчина з коробкою” (1927), “Провокатор” (1927), “Земля в полоні” (1927). Цього року Стен одружується з видатним кінорежисером Федором Оцепом і вирушає з ним в Німеччину на зйомки спільного радянсько-німецького фільму. Подружжя вирішує не повертатись до СРСР. В Німеччині Стен стає чи не найпопулярнішою актрисою завдяки роботі в фільмах “Вбивця Дмитрій Карамазов” (1931) та “Бомби над Монте-Карло”, “Вир пристрастей” (1932), де знімається разом з Емілем Яннінгсом. Високо оцінена за драматичну гру в цих стрічках Семюелом Голдвіном, Стен отримує від нього запрошення в Голлівуд, де знімаються три найбюджетніші фільми за її участі: “Нана”, “Ми знову живі” (обидва – 1934) та “Шлюбна ніч” (1935), де актриса грає в парі з Гарі Купером. Образ простакуватої східноєвропейської емігрантки, обраний Голдвіном для Стен, прийшовся не до вподоби американській аудиторії й актриса, нещодавно названа “другою Гретою Гарбо” стрімко втрачає популярність. На хвилі прорадянських симпатій вона ще часто знімається в фільмах 1940-х років, проте в 1950-1960-х їй дістаються епізодичні ролі третього плану. Відійшовши від кіно, Стен захоплюється живописом, кілька її виставок відбулися в США та Європі.