100 РЕВОЛЮЦІЙ. “ДОКУМЕНТИ ЕПОХИ” (1928) FEAT “СОН СОВИ”

30 березня на завершення найбільшого в Україні фестивалю документального кіно DocudaysUA Довженко-Центр представить сенсаційну кінознахідку – монтажний фільм «Документи епохи» (1928), що об’єднав в одному творі унікальні кадри Києва, Одеси початку XXстоліття та кінохроніку історії України від Першої світової війни до кінця 1920-х років.

Стрічку , створену в стилістиці розробленої Есфір Шуб конструктивістської системи «монтажу фактів», в останній рік свого перебування в Києві створив опальний український режисер Леонід Могилевський, більше знаний як Леонід Моґі, чільний представник французького авангардного кіно 1930-х та натхненник Квентіна Тарантіно.

До цього часу вважалося, що фільми Моґі радянського періоду втрачені. Те, що один із них, створений на базі Всеукраїнскього фото кіноуправління (ВУФКУ), після 80 років забуття віднайдено в Центральному державному кінофотофоноархіві ім. Г.С.Пшеничного та атрибутовано ЛеонідуМоґі, без перебільшень можна вважати кіноподією національного масштабу. Дивовижна пригода також – спробувати відновити українську біографію Леоніда Моґі.

Леонід Могилевський (Моґі) (1899-1976) – режисер, кінематографіст та письменник, один із піонерів української кінохроніки. Разом із Довженком ініціював створення першої кінотеки українських фільмів. У 1927 році відділ кінохроніки, очолюваний Могилевським, починає випуск «Кінотижня», а потім і «Кіножурналу» ВУФКУ –знаменитих підбірок свіжої кінохроніки, «своєчасної та злободенної».

Наприкінці 1920-х років емігрував до Франції, а під час Другої світової війни – до США, після знову повернувся до Європи – знімав у Франції й Італії. Після виїзду з СРСР зняв близько 20 картин. Фільми Леоніда Моґі  «Париж уночі» (1943) та «Аравійська операція» (1944) Квентін Тарантіно згадує серед стрічок, які надихали його на створення «Безславних виродків» (2009). Ці картини він ставить в один ряд із роботами Жана Ренуара, Фріца Ланґa.

ДОКУМЕНТИ ЕПОХИ

1928, ВУФКУ, 67 хв.

Автор-монтажер: Леонід Могилевський

Співавтор: Я. Габович

Помічники: Павло Коломойцев, А. Леводарова, А. Нісензон

«Документи епохи» – найбільш відомий монтажний фільм ВУФКУ, створений на основі 40 000 метрів хроніки 1917-1922 рр. В основу фільму Леонід Могилевський поклав буцімто ідеологічно застарілий архівний матеріал (“кавалки позитиву” і дореволюційний “мотлох”), що зберігся в архівах кіностудій ВУФКУ (Всеукраїнського фото кіноуправління), або був викуплений у інших кіно-організацій та приватних осіб.

Попри те, що хроніка в фільмі пропущена крізь сито ідеологізованих інтертитрів, які десь коригують, десь фальсифікують історичні події, «Документи епохи» лишаються безпрецедентним та надзвичайно цінним візуальним свідченням найбільш драматичних сторінок української історії ХХ ст.

Найцікавіше в «Документах епохи» – показ рідкісних кадрів за участі діячів української революції. Вокзалом Києва незадовго до свого вбивства крокує командувач німецьких військ Герман фон Ейхгорн, гетьман Павло Скоропадський накриває щедрий стіл для своїх союзників, Володимир Винниченко та Симон Петлюра мерзнуть на січневому морозі біля Софіївського Собору, загони Міхаїла Муравйова проходять Києвом, Християн Раковський вітає солдат Червоної армії в Харкові, з трибуни виступає нарком освіти та патрон українізації 1920-х Микола Скрипник та багато інших кінодокументів.

Прем’єру проекту присвячено 100-річчю проголошення незалежності УНР, на противагу приватизованій і фальсифікованій російською історіографією темі революції.

«У цій назві – весь драматизм української боротьби за незалежність 1917-1921 років: калейдоскопічна зміна влад, кожна з яких проголошувала ледь не новий світовий порядок, девальвація революції, її перетворення на ознаку війни, з хаотичним рухом народних мас, лавами різношерстих військ, і Київ, що став центром цієї борні та чи не вперше зафіксовані на плівці – щасливі очі обивателів, що зустрічають повернення військ Центральної Ради на Софійській площі…», – говорить генеральний директор Довженко-Центру Іван Козленко.

Повернення фільму «Документи епохи» в культурне поле – це спроба розгорнути дискусію про фальсифікацію історії в радянські часи та її переосмислення сьогодні, зокрема й на тлі часом хаотичних та руйнівних процесів декомунізації.

Пильніше придивитися до механізмів роботи з сенсами у фільмі «Документи епохи» допоможе саундтрек гурту «Сон сови», в якому музиканти зроблять спробу на противагу титрам і змісту 1929 року розставити нові акценти.

Це вже другий досвід співпраці Довженко-Центру з гуртом. У 2017 році «Сон сови» створив новий саундтрек до збірки пропагандистських анімаційних роликів 1920-хроків «Мультагітпроп», у якому поєднав сучасний авангардний академізм із джазовою емоційністю й експериментальною електронною музикою. 

«Сон Сови» ‒ міні-оркестр, що складається з клавішних (Кирило Цуканов), віолончелі (Євгенія Смолянінова) та саксофону (Михайло Сарана). Музика гурту ‒ це ретельно продумана суміш божевілля стилів ‒ академічна музика, джаз, електро. Головною особливістю звучання є поєднання тенор-саксофона і віолончелі. Як кажуть самі учасники групи це музика для ще не знятого фільму.

Прем’єра музичного кіноперформансу відбудеться 30 березня о 19:00 на 6-му поверсі Довженко-Центру (м. Голосіївська, вул. Васильківська, 1).

КВИТКИ: https://goo.gl/16MeQP