DVD-БОКС “ДОВЖЕНКО. ТРИЛОГІЯ”

Наприкінці 2014 в рамках #DONOWHERE FILM NIGHT Центр Довженка презентував концепт наступного видання – двд-трилогії Олександра Довженка “Звенигора-Арсенал-Земля”. До збірки увійшли найвідоміші фільми режисера. Кожна стрічка традиційно для видань Центру отримала сучасний саундтрек. Відреставровані німі шедеври Довженка з саундтреками від FUTUREthno, Юрія Кузнєцова та dakhabrakha на замовлення Центру оформила білоруська дизайнерка-графік Васіліса Паляніна-Калєнда, якій через антропоморфні образи вдалося виразити лірично-магічне світосприйняття Довженка. Як просувалася робота над дизайном колеції можна подивитись тут:

Презентаційний бокс “Довженко. Трилогія” невдовзі потрапить на полиці партнерських книжкових крамниць. 

ЗВЕНИГОРА/ЗАЧАРОВАНЕ МІСЦЕ (1927)

ВУФКУ (Одеса)

97 хв.

Режисер: Олександр Довженко

Сценарист: Майк Йогансен, Юрій Тютюнник, Олександр Довженко

Оператор: Борис Завелєв

Художник: Василь Кричевський

У ролях: Семен Свашенко, Микола Надемський, Георгій Астаф’єв, Лесь Подорожній, Володимир Уральський.

Прем’єри: 13 квітня 1928 (Київ), 8 травня  1928 (Москва)

Музичний супровід: FUTUREthno

Перший фільм німої трилогії Довженка, після якого за ним закріпилося реноме провідного українського кінорежисера, спричинив запеклу дискусію про національний кінематограф.

Сивий дід віками стереже политі кров’ю скіфські скарби Звенигори. На його очах, немов уві сні, змінюються історичні епохи – від приходу варягів, Гайдамаччини і аж до Першої світової війни та Жовтневої революції. “Золота лихоманка” породжує фантастичні візії у шукачів скарбів й паморочить голову старшому внуку діда – Павлу. Молодший онук Тиміш міняє дідовий архаїчний світ природи на “рабфак” й індустріалізацію. На зачарованій горі герої зустрінуться у вирішальній сутичці.

Магічні трюки раннього німого кіно, похмурий містицизм німецьких фільмів 1920-х років, Чаплінівська іронія, авангардний монтаж – це все неповторним чином поєднав Довженко у своїй лірико-епічній стрічці.

“Коли дали світло, ми всі відчули, що перед нами одна із чудових миттєвостей кінобіографії. Перед нами стояла людина, яка створила нове в області кіно…”

Сєргєй Ейзенштейн

FUTUREthno – українсько-польський гурт, який грає «етномузику майбутнього». Саме так розшифровується назва колективу. Фольклорні мотиви хлопці інтерпретують мовою джазу і сучасної електронної музики. Його засновник українець Роман Бардун (фортепіано) навчався на джазовому відділені в музичній школі Фредеріка Шопена в Польщі, де й познайомився з іншими учасниками гурту: Філіпом Шиманяком (скрипка), Лукашом Овчинніковим (контрабас), Домініком Яске (перкусія) та DJ Krime, одним із найбільш знаних польських діджеїв. 

АРСЕНАЛ/СІЧНЕВЕ ПОВСТАННЯ В КИЄВІ (1928)

ВУФКУ (Одеса)

93 хв.

Режисер: Олександр Довженко

Сценарист: Олександр Довженко

Оператор: Данило Демуцький

Художники: Володимир Мюллер, Йосип Шпінель

У ролях: Семен Свашенко, Амвросій Бучма, Дмитро Ердман, Сергій Петров, Микола Кучинський, Микола Надемський.

Прем’єри: 25 лютого 1929 (Київ), 26 березеня 1929 (Москва)

Музичний супровід: Юрій Кузнєцов

З-поміж трьох фільмів німої трилогії Довженка найскладніший за формою, “Арсенал” прославив його в масштабах не тільки Радянського Союзу, але й Західної Європи та Північної Америки. Зрештою, Національна рада американських кінокритиків відзначила “Арсенал” серед п’яти найкращих стрічок 1929 року, поряд зі “Страстями Жанни Д’арк” Карла-Теодора Дрейєра.

Тематично фільм близький до “Звенигори”: у фокусі Довженка знову опиняються революція і громадянська війна в Україні, точніше події кінця Першої світової війни, які увінчалися невдалим більшовицьким повстанням у січні 1918 року в Києві. У радянському міфі повстання на “Арсеналі” є  чи не ключовим епізодом у сюжеті більшовицького мучеництва в Україні. Утім, слід пам’ятати, що повстання було не так народним бунтом киян проти Центральної Ради, як виступом проти неї російських робітників, підбурених більшовиками, що змагалися за владу в Україні.

Довженко ж, захоплений ідеями національного визволення та соціальної революції, виніс події повстання на маргіналії наративу, створивши кінець-кінцем програмний політичний фільм для української інтелігенції по обидва боки барикад громадянської війни.

Невиразне окреслення протиборчих сил повстання, паралельний монтаж різних подій лишають глядача наодинці радше з відчуттям хаосу війни, ніж із чітким політичним посланням та насильницькою інтерпретацією. Тоді як ексцентрична манера гри акторів, експресивні можливості освітлення, зйомки і монтажу дають режисеру можливість вписати камерні історії окремих людей у ширшу канву історичного полотна та сформулювати чіткий пацифістський меседж.    

“Арсенал” з позицій звичного розуміння «тематики», «сюжету» тощо не надається до задовільного означення. Фільм далеко виходить за межі такої термінології – він глибший і змістовніший за неї.”

Яків Савченко

Юрій Кузнєцов – відомий український джазовий піаніст, композитор, педагог, музичний продюсер, з 2011 року арт-директор фестивалю Odessa Jazz Fest. В його репертуарі – класичний, експериментальний і авангардний джаз. Як віртуозний імпровізатор виступав з багатьма видатними джазовими музикантами світу. За опитуваннями критиків, у 1980-х входив в еліту радянських піаністів. Автор музики до численних фільмів, зокрема у співавторстві з Володимиром Чекасіним саундтреку до стрічки «Таксі-блюз», яка в 1990-му році отримала дві нагороди в Каннах. В 1999-му році музикант отримав нагороду з рук Пола Макартні за виконання Yesterday на фестивалі однієї пісні в Естонії. 

ЗЕМЛЯ (1930)

ВУФКУ (Київ)

79 хв.

Режисер: Олександр Довженко

Сценарист: Олександр Довженко

Оператор: Данило Демуцький

Художник: Василь Кричевський (мол.)

У ролях: Семен Свашенко, Степан Шкурат, Юлія Солнцева, Єлєна Максімова, Владімір Міхайлов, Микола Надемський, Петро Масоха.

Прем’єра: 8 квітня 1930 (Київ)

Музичний супровід: ДахаБраха

“Земля”, яка і по сьогодні вважається однією з кращих українських стрічок, задумувалася як перший український звуковий фільм.  У “Землі” Довженко повертається до більш конвенційної оповідної форми. Ба більше, це його перший фільм на сучасну,  а не історичну, тематику. Буйство природи, шляхетні обличчя селян, повнокровність та людиноподібність тварин – в цей пантеїстичний світ режисер прагне вписати аграрну техніку і нові порядки, не порушивши природний статус кво. Довженко не міг передбачити, що колективізація обернеться трагедією для українського народу – запустить маховик голодомору як реакцію на соціальну непокору. В “Землі” Довженко говорить мовою язичницького обряду – прихід нового тут завжди пов’язаний із відмиранням старого.

Простий сюжет “Землі” розкриває історію українського села та партійної боротьби за впровадження колгоспів у 1920-х роках.  Молодий комуніст Василь за допомогою місцевої парторганізації отримує трактор і переорює приватні межі “на кулацьких нивах…” Цей ентузіазм коштував йому життя, утім  перетворив Василя на мученика, необхідну жертву нового соціального порядку.

У радянській пресі фільм жорстко розкритикували за “натуралізм” і “фізіологізм”. Адже Довженко не так глорифікує колективізацію як підважує її політичне значення. За зізнанням режисера сюжет сам по собі його мало цікавив. Тож у “Землі” найбільше проявився інтерес Довженка до людської екзистенції, що загалом пояснює світовий успіх фільму. У виконанні Довженка звичайна історія класової боротьби стає універсальною філософською притчею про життя та смерть.

“Фільм поєднує в собі дві тенденції: політичну та релігійну. Політично він підтримує актуальну роботу з будівництва держави й в інтересах колективізації щиро агітує проти куркулів. Я думаю, робить він це негодящими засобами. … Його назва “Земля” – більше, ніж просто назва, це віросповідання…”

Зігфрід Кракауер

ДахаБраха – український експериментальний «етно-хаос» гурт, який працює в царині world music. Створювався Владиславом Троїцьким в рамках театру “ДАХ”, він згодом виокремився в незалежний проект. Екстравагантний квартет ритмізує автентичні фольклорні знахідки, поєднує їх з електронною музикою, експериментує з вокалом. На сцені музиканти з’являються у високих хутряних шапках і стилізованому під народний одязі, іноді у весільному вбранні. Учасники мультиінструментального бенду – Марко Галаневич, Ірина Коваленко, Олена Цибульська, Ніна Гаренецька – останній рік живуть “на валізах”. З концертами вони об’їздили пів-Європи, здійснили місячний тур Америкою, доїхали навіть до Кореї та Австралії, вже не кажучи про аншлаги на фестивалях в Україні.