Тополя

Молода селянка закохується у козака, але той поїхав на війну. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї іншу партію — старого багатія. Нещасна не хоче йти заміж і звертається за допомогою до ворожки. Та говорить, що передчувала її прихід і дає дівчині чаклунське зілля. Якщо випити його на світанку і коханий живий, він має з’явитися, коли ж ні, – навіть ворожка не наважується сказати, що станеться з дівчиною. Екранізує поетичну баладу Тараса Шевченка «Тополя» (1839), режисерка Валентина Костилєва звертається до методу лялькової анімації. Надзвичайно тонко й деталізовано вона показує емоції персонажів, – здається що в певних моментах лялька справді плаче чи переживає відчай та жах. Також відчутно, що в композиційному вирішенні деяких сцен автори фільму відштовхувалися від графіки Тараса Шевченка.