АБЕТКА КІНОМИСТЕЦТВА

Кіно – мистецтво чи розвага, ремесло чи творчий процес?

Коли ми дивимося кіно, ми забуваємо про все. Навіть про те, що перед нами на екрані – лише гра світла і тіні, магія, ілюзія. І навряд чи замислюємося, що для створення цієї ілюзії потрібна ціла фабрика або кіностудія, де до роботи залучені люди понад 200 професій.

Коли ми дивимося кіно, ми забуваємо про все. Навіть про те, що перед нами на екрані – лише гра світла і тіні, магія, ілюзія. І навряд чи замислюємося, що для створення цієї ілюзії потрібна ціла фабрика або кіностудія, де до роботи залучені люди понад 200 професій.

Кіно в матеріальному вимірі – це тисячі кілометрів плівки, які дбайливо зберігаються у ФІЛЬМОФОНДІ. А ще сценарії, розкадровки, фото- і кінопроби, костюми і реквізит, кінокамери і монтажні столи, афіші і кінофестивальні призи – те, що складає колекції КІНОАРХІВУ і МУЗЕЮ КІНО.

На лекціях «Абетки кіномистецтва» ми дізнаємося, коли народилося кіно і скільки йому років, як кіно пройшло шлях від чорно-білого німого до кольорового звукового. Далі зосередимося на тому, чим цікаві різні види кіно – художнє, документальне, науково-популярне, мультиплікаційне (анімаційне). А також спробуємо відчути, який настрій навіюють фільми у різних жанрах кіно. На завершення поміркуємо про особливу мову кіномистецтва.

Кіно неможливе без картинки. Отже, тут діють закони живопису, які стосуються композиції, світла і тіні, кольору, фактури. Але на відміну від живопису картинка в кіно рухається, розвивається у часі. По суті кіно – це тисячі картинок-кадрів, ланцюжки яких поєднуються у єдине просторове і часове ціле. І відбувається це за допомогою монтажу. Саме монтаж робить кіно не просто набором окремих зображень, а справжнім мистецтвом.

Авторка програми – Марина Скирда, головний мистецтвознавець Музею кіно Довженко-Центру