EARTH FEAT DAKHABRAKHA @ TRANSILVANIA IFF
4 червня в рамках 12-го Трансильванського Міжнародного кінофестивалю, що проходить щороку в Клуж-Напоці, відбудеться показ реставрованої версії фільму Олександра Довженка “Земля” (1930) в живому музичному супроводі етно-хаос бенду ДахаБраха. Включений до офіційної програми фестивалю як один з-поміж шести спеціальних подій, фільм Довженка буде стане єдиним ретроспективним показом програми спеціальних подій.
Прем’єра реставрованої версії фільму “Земля” в новому музичному супроводі ДахаБраха, створеному на замовлення Національного центру Олександра Довженка, відбулася на Одеському МКФ 21 липня 2012 року. Відтоді проект розпочав подорож міжнародними кінофестивалями: в жовтні 2012 його було показано в рамках відкриття Міжнародного фестивалю ГОГОЛЬfest, в лютому 2013 – в рамках українського прийому під час Берлінського МКФ, в квітні 2013 – на МКФ CPH PIX в Копенгагені. Наступний після Румунії показ заплановано в рамках Фестивалю молодого європейського кіно VOICES в Вологді.
Заснований 2002 року Румунською Кінопромоційною компанією, фестиваль невдовзі став найбільшим кінофорумом Румунії й одним із основних кінофестивалів Східної Європи.В 2012 році на 13 локаціях фестивалю було показано 240 фільмів з 46 країн світу, які відвідало понад 67 000 глядачів. Трансильванський МКФ 2013 триватиме з 31 травня по 9 червня.
У світі Довженкову «ЗЕМЛЮ» поряд з «Панцерником Потьомкіним» Сергія Ейзенштейна та «Людиною з кіноапаратом» Дзиґи Вертова здебільшого включають до трійки найвидатніших фільмів радянського німого кінематографа. На міжнародному референдумі кінокритиків у Брюсселі в 1958 році «ЗЕМЛЮ» було названо серед 12 найвизначніших стрічок світового кіно.
ДахаБраха – найвідоміша українська група в категорії world music – прославилася завдяки неповторній сценічній атмосфері етно-хаосу. Театральний квартет співаків-мультиінструменталістів експериментує з українськими народними мелодіями і ритмами, східноєвропейськими та західноазійськими мотивами, доповнюючи автентичні народні елементи мінімалістичними прийомами.
В «Землі» вмирає мій дід. Шкурат — мій батько. Я — парубок, що сидить з дівкою на призьбі…
Як мучивсь я і проклинав адміністрацію, що з’їдала мої нерви, мою душу, всі мої сили своїм нікчемством. Яке розчарування я мав по закінченні картини.
Олександр Довженко