Польоти уві сні та наяву
Польоти уві сні та наяву. Виставка — музейний проєкт, що досліджує однойменну культову кінострічку Романа Балаяна та епоху, в яку вона створювалася.
Фільм «Польоти уві сні та наяву», що вийшов у радянський прокат у 1983 році, майже одразу став культовим. «Польоти» – це портрет епохи “брєжнєвського застою”. Своєрідний маніфест інтелігенції, риси якої проглядаються в образі головного героя: безладність, беззмістовна заповзятливість, паралізована здатність обирати та вирішувати.
«Польоти», де знялися топові зірки радянського кіно — Олег Янковскій та Людмила Гурченко, — створені не менш зірковою командою Кіностудії ім. О. Довженка: режисером Романом Балаяном, оператором Віленом Калютою та композитором Вадимом Храпачовим.
Фільм Балаяна разюче відрізняється від доробку Кіностудії ім. О. Довженка у 1970–1980-х роках. «Польоти уві сні та наяву» — не просто винятковий художній твір, це важливий для української культури документ, що зафіксував життя радянського інтелігента в епоху занепаду тоталітарної імперії. Роману Балаяну вдалося зняти не лише драму особистості, а й розробити типаж сучасного урбанізованого героя — те, чого не дали зробити Параджанову в «Київських фресках».
Польоти уві сні та наяву. Виставка – кінематографічний проєкт, насичений кінообразами та мультимедійними рішеннями. Серед них виняткове місце посідає грандіозна відеомузична інсталяція «Шістдесяті» Владіміра Тарасова – гуру литовської джазової музики – про творчу атмосферу за «залізною завісою».
Тексти Тіберія Сільваші, Людмили Новікової, Івана Козленка, Володимира Войтенка, Надії Заварової, Сергія Тримбача, Наталії Сільваші, Марії Храпачової розкривають історичний та культурний контекст створення «Польотів».
Інсталяції художника Антона Логова, створені спеціально для виставки, не лише акцентують ключові символи фільму, а й передають психологічні стани, через які проходить головний герой фільму Балаяна.
В експозиції представлено оригінальні живописні твори Любові Рапопорт, Тіберія Сільваші, Віктора Павлова і Тетяни Яблонської, твори класиків української документальної фотографії Олександра Ранчукова і Бориса Градова, а також фрагменти документальних та художніх фільмів, знятих у Києві в 1970–1980-х роках. Сучасне бачення персонажа, створеного Романом Балаяном на екрані, відображено у фотографіях Олени Сапонової та Ольги Степаньян.
| Архітектура і дизайн експозиції: | Лєра Гуєвська |
| Мультимедійні інсталяції: | Photinus Studio |
| Графічний дизайн: | Альона Соломадіна |
| Партнери: | Family Production, Нова Пошта |
| Інформаційні партнери: | UA: Культура, Лівий Берег |
| Інституції-партнери: | Музей Параджанова (Єреван) Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка Національний художній музей України Музей театрального, музичного і кіномистецтва України Національна бібліотека України ім. В. Вернадського Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України Музей сучасного мистецтва України Дирекція виставок Національна спілка художників України |
| Особлива вдячність за надані експонати і твори: | Тетяні та Борису Гриньовим Любові Рапопорт Клавдії Демідовій-Ранчуковій родині Бориса Градова Романові Балаяну Марії Храпачовій Михайлові Шаєвичу |
Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду
Український культурний фонд ‒ державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.
Зібрані в експозиції фільми, кадри, фотографії, документи, висновки, думки мистецтвознавців і свідчення очевидців не претендують на абсолютну об’єктивність. Однак вони дають певне уявлення про час, який Тарковскій назвав епохою «глибоководних риб».
