play, rec, pause… виставка Олександра Гнилицького

Проєкт play, rec, pause… присвячений 60-річчю Олександра Гнилицького та 25-річчю громадської мистецької організації «Інституція нестабільних думок» й однойменному творчому колективу, співзасновником і активним учасником якого він був.

Експериментальний кураторський задум Лесі Заяць, Оксани Баршинової та Лєри Полянськової в Музеї кіно представляє собою водночас виставку й тимчасовий знімальний майданчик. 

У фокусі проєкту – візуальна мова автора, між рухомим та статичним кадром, яка структурується за допомогою кінолексики.

Олександр Гнилицький (*17.07.1961–†01.11.2009) був тонким концептуалістом, піонером інсталяції та українського медіа-мистецтва, майстром оптичних ілюзій, кінетичних скульптур, і справжнім візіонером міждисциплінарних підходів.

За останні 11 років його твори з’являлися в численних проєктах, відбулося три масштабні персональні виставки у двох українських містах.  Пройшло кілька виставок, присвячених його поколінню, де кінець 80-х – початок 90-х минулого століття часто були у центрі уваги. Гнилицький посів своє місце в історії мистецтва здебільшого завдяки ранній діяльності, пов’язаній з українською Новою хвилею, але про нього можна ще багато дізнатись. Його повний внесок в українське мистецтво ще й досі детально не проаналізований, не описаний, не переописаний.

Хоча в середині 1990-х Гнилицький переїхав до Мюнхена, він насправді ніколи не емігрував. Його доробок пов’язаний з двома контекстами й тим, що «між» і «поза»: кирилицею та латинкою, східним та західним впливом, локальним та глобальним поглядом. Те, що робить його цінним для країни сьогодні.

Зріла творчість митця та його мета-позиція є цікавою також і для глядача поза українським контекстом, тому паралельно до київської виставки, відбуватиметься камерна мюнхенська (@MIM). 

Проєкт play, rec, pause…, придуманий спеціально для Музею кіно Довженко-Центру, ставить під сумнів ідею виставки як статичного простору. Його унікальність буде полягати у введенні до експозиції свого роду «лабораторії», де відбуватиметься дослідницький процес із спеціально запрошеними мистецтвознавцями, критиками, кураторами, художниками.

Виставка складається з тематичних кластерів, що показують трансмедіальну творчу практику та розповідають про аспекти доробку Гнилицького, пов’язані прямо чи опосередковано зі світом кіно, телебачення та поп-культури. Поруч з живописом представлені також інсталяція, медіа-гібриди, об’єкти, відео та анімаційні роботи колективу «Інституції». 

На виставці play, rec, pause… вперше буде представлено домашнє документальне відео з міста, котре як ніяке інше репрезентує світ КІНО, що показує художників, робочий процес і перформанс у Лос-Анджелесі (2008). Вперше в Україні також виставляються деякі пізні роботи та рідкісні архівні матеріали.

Виставка в центральному залі є кулісою для формату slow-art. Неформальні зустрічі з мистецтвом Гнилицького і роздуми експертів фіксуватимуться у різних медіа – аудіо, фото, відео.

Впродовж роботи проєкту play, rec, pause… також відбувається інтерактив – нарощування експозиції та її перевтілення запрошеними професіоналами, які здійснюють власний відбір творів Гнилицького й Інституції в родинній колекції. Такий трансформативний підхід розбудовує наратив до самого кінця виставки і до його святкової кульмінації в останні вихідні. 

Ця дія в просторі експозиції та зйомки документального матеріалу є невід’ємною частиною проєкту, а здійснені записи пізніше стануть доступними широкому колу глядачів і слухачів.

Під час проєкту запланована насичена публічна програма, в рамках якої відбудуться кураторські екскурсії, лекції, кінопокази, діджей сети. Щосуботи – Кураторські розмови – екскурсія виставкою зОксаною Баршиновою, Лесею Заяць, Лєрою Полянськовою.

Бо найкращий спосіб зберегти дух великого художника живим – це СВЯТО.

Інституція нестабільних думок (заснована 1996 року) – міждисциплінарна культурна організація, що об’єднує українських і європейських художників, теоретиків, музикантів, митців, які працюють на стику різних медіа. Інституція брала участь в числених етапних проєктах 1990-х – 2000-х, починаючи з «трансПорт» (Одеса, 1996) та багатьох інших. 2007 року засновники й учасники колективу Олександр Гнилицький і Леся Заяць представляли Україну на Венеційській бієнале. 2008 року під час двомісячної резиденції в Лос-Анджелесі вони провели воркшоп на основі свого проєкту «візуальний вініл», котрий також буде представлений в Музеї кіно.  

Творча група проєкту:

Кураторки – Оксана Баршинова, Леся Заяць, Лєра Полянськова

Дизайн експозиції – Іван Світличний

Технічна підтримка – Photinus Studio

Вартість квитків:

Повний квиток – 100 гривень

Пільговий квиток – 50 гривень (пільговий квиток – школярі з 11 років, студенти та пенсіонери за наявності дійсного посвідчення)

Вхід вільний для співробітників музеїв, дітей до 10 років, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.