Камінний хрест
1968
Українська РСР
Кіностудія імені Олександра Довженка
81 хв
Леонід Осика
Іван Драч
Валерій Квас
Данило Ільченко, Борислав Брондуков, Костянтин Степанков, Антоніна Лефтій, Іван Миколайчук, Борис Савченко, Катерина Матейко, Олекса Атаманюк
Напередодні від’їзду Івана Дідуха з Галичини в еміграцію до нього в хату пробирається грабіжник. Іван ловить крадія і влаштовує тому нічний сусідський суд. До ранку Іван вибачає злодія, проте його сусіди все рівно вирішують покарати винуватця. Після цього Іван встановлює на горі камінний хрест і йде прощатися з сусідами.
Третій після Параджанова та Іллєнка титан українського «поетичного кіно» Леонід Осика разом із сценаристом-поетом Іваном Драчем в своєму другому повнометражному фільмі об’єднав одразу дві новели Василя Стефаника «Камінний хрест» та «Злодій». Тим самим йому вдалося в одному творі поєднати і моральні погляди галицьких селян, і їх тяжке соціальне становище, що змушувало масово покидати рідні землі.
Завдяки своїй візуальній виразності стрічка стала однією з емблематичних робіт українського кіно 1960-х років. Саме кадр із «Камінного хреста» прикрасив обкладинку українського видання однієї з найбільш відомих книг про українське кіно «Історія українського кіно» Любомира Госейка.
Ця земля не годна стільки бід витримати. Людина не годна, і земля не годна, обидва не годні». Осика виводить на екран героїв новел Василя Стефаника — простих селян, зав’язлих у звичайних побутових проблемах і дилемах, чиє життя стає до жаху ординарною трагедією. Ця земля забрала в них вже занадто багато здоров’я і неоправданих надій, аби далі лишатися на ній і прирікати свій рід на таке саме існування. Разом з тим у цю землю було влито надто багато років, любові і сподівань, аби можна було легко звідси поїхати. Вимушеність прощатися з рідним краєм заради кращого життя стає маленькою смертю.
