Донбас

Калейдоскоп історій про війну на Донбасі. Статисти знімаються в сюжеті для пропагандистського ТБ-каналу. Місцеві депутати кидаються гівном. Ополченці манірно проводять обшук на блокпостах. Польові командири позують перед європейськими журналістами. Мирні жителі бідкаються на життя в бомбосховищі, а пізніше прив’язують українського добровольця до стовпа сорому. Закінчується фільм експресивним новоросійським бандитським весіллям.

Найцікавіше в мозаїчному сюжеті Лозниці — метод його творення. Сценарій фільму писався за мотивами хронікальних Youtube-відео з «ДНР/ЛНР», а сама стрічка стала фактично реенакментом роликів у виконання професійних акторів. Не в останню чергу такий мотив сприяв зміщенню акценту фільму з політичного чи трагічного осмислення україно-російської війни на її спектакулярний вимір та дослідження постправди. Режисер показує, як знімають і декорують війну, як на території окупованих областей постають нові еліти, що в своїх діють також оглядаються на кумедні медійні кліше.

Болючість теми піднятої Лозницею вилилася в гостре сприйняття фільму в Україні та звинувачення в дегуманізації мешканців тимчасово окупованих територій. На ці закиди режисер відповідав з позиції художника, що показує слабкість культури перед наступом варварства.

Як і у випадку з «Майданом» (2014) донбаський фільм Лозниці, що знімався в Кривому Розі, став своєрідним компендіум війни на сході України для міжнародної аудиторії.