Коліївщина

Герой фільму Семен Неживий – історичний персонаж, один з отаманів, задіяних у подіях, відомих як Коліївщина, що відбувалися на Правобережній України в XVIII ст. Обурений голодом та утисками в своєму рідному селі він збурює селян на боротьбу проти панів та примикає до інших керманичів Гайдамаччини Івана Гонти та Максима Залізняка. Пліч-опліч з ним борються не лише український бідняк, але і єврей-ремісник, селянин-поляк, солдат-росіянин. Проте зрада з боку власної еліти та удар в спину з боку російської армії кладе край сподіванням повсталих.

Уперше Кавалерідзе звернувся до теми селянських постань у своєму дебютному фільмі «Злива», тоді джерелами натхненням для нього слугували не так реальні історичні події, як поема Тараса Шевченка «Гайдамаки» та однойменна вистава Леся Курбаса.

«Коліївщина» мала стати першою українською звуковою кінострічкою, однак через цензурні проблеми, фільм перероблявся 17 разів і вийшов на екрани із дворічним запізненням. У своїх спогадах Кавалерідзе жалівся, що приставлені до нього під час створення фільму історики-консультанти, зокрема активно переробляли образи Гонти і Залізняка. Загалом «Коліївщина» ще цілком вписується в панівний на той час в СРСР погляд на історію, що репрезентована школою Покровського-Яворського. У подальших фільмах відбувається поступовий відхід від “класової” інтерпретації історії, апропріація частини національної народницької традиції та відмова від багатомовності. Мабуть, це останній радянський фільм, в якому героєм та антигероєм є клас, де російська влада не позбавлена своєї класової сутності, звучать чотири мови, а євреї зображені як автохтони з повноцінною соціальною структурою.

Кавалерідзе визначав жанр фільму як «кіноепопея, що поетизує героїв та їх боротьбу». Чиї ж це герої, та наскільки звитяжною була їхня боротьба ось, що цікавитиме наш у першу чергу.

Фрагмент сценарію фільму Коліївщина (1933)