Чорнобиль. Хроніка важких тижнів

Один із перших фільмів, знятих після аварії на ЧАЕС, зйомки якого розпочали 14 травня 1986 року, саме в той день, коли по центральним телеканалам СРСР пролунала промова президента Міхаіла Ґорбачова, яка також увійшла у фільм. Цей виступ був першим офіційним висловлюванням генерального секретаря через після більш як два тижні з дня аварії.

У фільмі підкреслюється невидимість радіації, натомість звучить її «голос» – специфічні звукові шуми. Знімальна техніка також постійно виходить з ладу, створюючи характерні плями на плівці. У стрічці зафіксовано, як приймалися ключові рішення з ліквідації наслідків аварії – про будівництво саркофагу «для вічного захоронення», закачку рідкого азоту в палаючий реактор, евакуацію населення з забруднених територій та інші.

Зйомки велися, як у кабінетах чиновників, залах засідань, так і в найбільш «гарячих точках». Оператори і режисер стрічки, попри застереження науковців-атомщиків, фільмували події з даху сусіднього до епіцентру аварії третього енергоблоку реактора. По завершенню зйомок в червні цього ж року, у всіх учасників знімальної групи діагностували дозу опромінення в рази більшу за допустиму, частину з них одразу ж госпіталізували. Режисер стрічки Володимир Шевченко внаслідок надмірного опромінення помер у березні наступного року. Попри лозунги Перебудови про «гласність», стрічку не випускали на екрани аж до лютого 1987 року.

Фільм, знятий по свіжим слідам аварії, став початком проживання травматичного досвіду цієї катастрофи, разом із тим сформував підходи до репрезентації трагедії. Тривожний закадровий голос і розуміння того, що знімальна група пішла на свідомий ризик опромінення під час зйомок, додають фільму неабиякого драматизму.