Юне щире бунтівне: «Руда фея»

Юне щире бунтівне – нова кінопрограма Довженко-Центру, мультижанрова підбірка, наповнена емоціями, героями та історіями, що звертаються до дитинства, пізнання себе і світу, перехідного віку і дорослішання, такого очікуваного та іноді незграбного.

У третьому випуску дивимося «Руду фею» (1987) Володимира Коваленка.

11-річний Мінько з татом, мамою та хворим дідом змушений переїхати із занепадаючого села у місто. Нова квартира, школа й однокласники зустрічають хлопця вороже. Це тільки посилює його бажання повернутись додому, до лісу, друзів і своєї подруги Оленки. Найбільше Мінько сумує за Рудою Феєю, ручною лосицею, яку він колись врятував і яка зникла у день його від’їзду.

Повнометражний дебют 24-річного Володимира Коваленка, одного з наймолодших дебютантів за історію Кіностудії імені Довженка, пройшов майже непоміченим на фоні гучних прем’єр 1988 року та довгоочікуваної реабілітації заборонених картин. Фігуруючи в каталогах, як «сімейний фільм» або «фільм про тварин», «Руда Фея» є значно глибшою. Вона песимістично передає атмосферу перебудови, передчуваючи майбутній розпад системи через розлад зв’язків між селом і містом та всередині однієї окремої сім’ї.

Відсутність професійної критики і глядацької пам’яті про фільм, брак якісної копії та ігнорування стрічки телебаченням фактично виключили з українського кіноканону цю талановиту, вигадливу й щемку історію прощання з рідним домом та дитинством.

За візуальну вигадливість у стрічці відповідав легендарний оператор Юрій Гармаш. Його камера здебільшого фільмує сільські та урбаністичні пейзажі, а також сюрреалістичні видіння головного героя, але інколи сама починає взаємодіяти з персонажами, що намагаються перевірити на міцність «четверту стіну».

У 2023 році українськомовна версія «Рудої Феї» з колекції фільмофонду Довженко-Центру нарешті отримала пристойну цифрову копію для широкого екрану.